ВІРТУАЛЬНА ЧИТАЛЬНЯ _ ПРИСЛІВ’Я, ПРИКАЗКИ, ВІРШІ ТА ЗАГАДКИ ПРО ЖОВТЕНЬ
Латинська назва October походить від числівника «octo» - «восьмий», оскільки за давньоримським календарем рік починався у березні.
Цікавим є той факт, що у прадавні часи в Північній півкулі планети він мав назву місяць Кота. Враховуючи особливості людської психології, стародавні мудреці саме другий місяць осені присвятили цьому улюбленцеві людей. М’який, пухнастий, вуркотливий, проте із кігтиками і гострими зубами – кіт – це ніби єдність кількох протилежностей. А присвячений йому природній цикл символізує такі філософські сторони людського буття, як заперечення і пізнання істини через особистий досвід.
Хоч у різні часи його називали по різному, але прижилася і залишилася нинішня ностальгічно-прониклива назва – жовтень. Про цей місяць збереглося безліч творів стародавніх жанрів народної творчості.
До них можна віднести прикмети, приказки і прислів’я про жовтень.
Швидко тане жовтневий день – не прив’яжеш за тин.
У жовтні до обіду осінь, а після обіду-зима.
У жовтні і хата з дровами, і мужик в лаптях.
У жовтні і листя на дереві не тримається.
У жовтні на одному годині і дощ, і сніг.
В жовтні ні на колесах, ні на санях.
В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі подбирайся.
Знати осінь у жовтні по бруду.
Жовтень білий сніг вінчає з великої брудом.
Жовтень землю покриє де листком, а де сніжком.
Жовтень — місяць близькою пороши.
Жовтень розвезе — листопад підбере.
Жовтень ходить по краю та й виганяє птахів із раю.
Плаче жовтень холодними сльозами.
Вересень пахне яблуками, а жовтень – капустою.
Загадки про жовтень
Помаранчевим став світ:
Жовте листя з усіх віт.
Пташки в вирій відлітають,
Хмарки дощик розсипають.
Чарівник прийшов у ліс,
Фарби, пензлика приніс.
У діброві та садочку
Стали жовтими листочки.
Кличуть нас ліси, поля, сади
Дозбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте.
То землею ходить місяць… (жовтень).
Вірші про жовтень
Співає вітер-бандурист,
Луна мелодія осіння,
З дерев спадає жовтий лист,
Вкрива дерев коріння.
Пливуть лебідками хмарки,
Небес палітра синя,
Акордом хлюпають ставки,
Літає павутиння.
Жовтень пензлика дістав –
Листя все пофарбував.
Жовтий-жовтий клен стоїть,
Явір, як в огні, горить.
Різнобарвним килимком
Ідуть білка з їжаком:
В нього яблучка в торбинці
Й три грибочка ще на спинці,
А у білочки горішки
Із ліщини, та три шишки.
Наносили вже багато—
Ціла купа в них, малята,
Щоб в комору заховать –
удуть взимку ласувать.
Малює жовтень багрянисту осінь;
Палітра барв лежить по всій землі.
І неба неповорно ніжна просинь
Виблискує у райдужній імлі.
Скидають листя втомлені дерева;
Всміхаються бурштинові стежки.
Блукає парком Осінь-королева;
За обрій поспішає навпрошки.
Вона невдовзі стрінеться з зимою;
Красу багряну заметуть сніги…
Я ж буду сумувати за тобою,
