Віртуальна читальня_липень_ легенди_вірші_ прислів’я

Липень – це сьомий місяць року, маківка літа. Липень - зеніт літа, його екватор, вершина. Місяць -    володар тепла, сінозірник. Надія літа, середина цвіту, зелений бенкет року, розкішний, щедрий і багатобарвний. Назва місяця пов’язана з масовим цвітінням липи. Раніше цей місяць називали «липець», або «косець» -  від слова косити, «пасень»  -  від слова пасти. В давнину цей місяць ще називали «грозником», бо п’ятнадцять гроз припадало в середньому на липень. Століттями з вуст у вуста передавалися народні прикмети, приказки та прислів'я, які дійшли і до наших днів. Тож ловіть цікаву "липневу"добірку легенд, прислів'їв, приказок, віршів:

Чому липень липнем назвали

Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Усе було так, як повинно бути в місяці липні.

От тільки сам липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве - преяскраве, небо чисте, безхмарне, а липень хмурився.

- І чого мене так назвали? - думав він. — Незрозуміло. Усі брати-місяці правильно звуться. Січень — снігом січе, травень - трави жене, жовтень - листя фарбує. Чому ж мене липнем назвали? Може, спитати кого-небудь?

Побачив пташку й питає:

- Скажи, будь ласка, як тебе звуть-величають?

Нічого не відповіла пташка, за мухою погналася, кинулась праворуч, кинулась ліворуч, клацнула дзьобом - і немає мухи.

- Мухоловка, - здогадався липень.

Бачить, у лісі, біля берези, гриб росте, ніжка струнка, шапинка темно-брунатна.

“Цікаво, - думає липень, - може, його теж неправильно назвали, дай-но спитаю”.

Нічого не відповів гриб, під березою сховався.

- Підберезник, - здогадався липень.

Дивиться він: у тому ж лісі, на низеньких кущиках, ягоди чорніють. Не питаючи, відразу втямив - чорниця визріває.

- Усіх, усіх як треба звуть, - зітхає липень, - тільки чому мене липнем назвали?

- Липнеш до всіх, от і назвали, - пробурчав старезний пеньок, що куняв собі на осонні.

- Он воно що, - обурився липень, - липну до всіх... - І стало йому гірко, тяжко від такої несправедливості. Зітхнув бідолаха. А навкруги так гарно, сонце яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то липа цвіте...

- Липа цвіте? Так, справді липа цвіте... От воно що, - зрадів липень, - тому мене липнем назвали, що в цей час липа цвіте.

Над водою бабки літали, на кущах ягоди дозрівали, понад квітами бджоли гули, а на узліссі липа цвіла. Усе було так, як і повинно бути в місяці липні.

Прислівя та приказки

- Липневі дощі краще золотої гори

- Прийшов липень до хати - нема коли спочивати.

- У липні надворі пусто, зате на полі густо.

- У липні жарко, душно, а розлучатися з ним шкода й нудно.

- У липні в полі густо, а в коморі ще порожньо.

- У липні на дворі пусто, а в полі густо.

- У липні сонце без вогню горить.

- У липні хоч роздягнися, а все легше не буде.

- Якщо в липні не спітнієш, то взимку не зігрієшся.

- Липень – грозник, блискавки мечит, дуби калічить.

- Липень — маківка літа, грудень — шапка зими.

- Липень — місяць ягід, зелена страда.

- Липень косить і жне, довго спати не дає.

- Липень втомилися не знає, все прибирає.

- Червень з косою по луках пройшов, а липень з серпом по хлібів побіг.

- Не сокира годує мужика, а липнева робота.

Вірші про липень

Липень

Смачно! Злипаються губи,

Бджілка закінчує лет.

Літечко, красне і любе,

Липень, солодкий, як мед.

автор Л.  Голота

Липень

Південь. спека. Жарко всюди.

На полях працюють люди,

А в густім зеленім гаї

Пишна липа розцвітає.

Пахне квітами навколо,

Мед збирають з липи бджоли.

Посхилялись довгі віти…

Гарно, діти, в липні жити!

автор О. Журлива

Липень

Місяць липень — середина літа.

Сяють дні промінням золотим,

Медоносна липа вся у цвіті,

І повітря пахне цвітом тим.

Спіє жито на колгоспнім полі,

Коник у траві не замовка.

Радості тепер в дітей доволі:

Кличе їх і поле, і ріка.

Добре сіно у лугах згрібати

Чи носити воду косарям.

Праці є приємної багато

Загорілим молодим рукам.

автор В. Ткаченко

Липень

Втомившись, певно, мандрувати світом

Чи заблукавши в плетиві доріг, 

Пропахле медом, розімліле літо

Нарешті уповільнило свій біг.

Іде, засмагле і припале пилом,

Свої сліди лишаючи кругом –

Свічками маки запалахкотіли

І обважніли колоски зерном.

Мов серце кров’ю, обкипає вишня,

Цвіте картопля і гуде бджола.

Зів’яли трави попід тином пишні,

Бо спека скрізь задухою лягла. 

На пам’ятному змалечку подвір’ї,

Сьогодні не помітити не міг,

Як звівся нишком голубим сузір’ям

Над споришем курним петрів батіг.

Клопочеться матуся на городі,

До праці ненаситна споконвік,

Та і мені байдикувати годі,

Якщо себе на поміч їй обрік…

автор Віктор Кучерук

Здрастуй, липень

Здрастуй, липень! Вже липа цвіте,

І повітря духмяно-казкове.

Літо щире, таке непросте —

У довкіллі все ніжне, чудове!

Все у квітах: дерева й трава,

Все квітує чарівно, натхненно.

А природа красива, жива

Повіває вітрами пісенно,

То струмочком дзвенить віддаля,

Водоспадом сріблясто спадає.

У квітках і у звуках земля,

Пісня радісна всюди лунає.

В кожнім серці лунають пісні,

Бо земля наша рідна — чудова!

Влітку дні в нас чарівні, ясні,

І щодня нас чекає обнова.

автор Надія Красоткіна

Здрастуй, липню кучерявий!

Здрастуй, липню кучерявий!

Із дванадцяти братів

тільки ти м’які отави

стелеш на моїй путі;

тільки ти один зі мною

слухаєш під скрип гарби,

як вечірньою добою

перепели б’ють в забій,

як бджола летить із поля

до пахучих щільників

і в душі ростуть поволі

ритмів золоті разки.

автор Михайло Драй-Хмара

Липень

Літо гріє купіль в річці:

— Хто купатись? Гей, сюди! —

Дибуляють по травичці

Гусенята до води.

А за ними по стежині,

Де кульбаби ронять пух,

Йде в легенькій одежині

Місяць липень, мов пастух.

Він здаля гукає літу,

Ще й маха брилем своїм:

— Годі, чуєш, воду гріти!

Куштувати мед ходім!

Квітнуть липи у долині,

Бджоли там, аж цвіт бринить.

Був на пасіці я нині —

Обіцяли пригостить.—

Доганяє липня літо,

Щоб успіть на медозбір.

Пахне сонцем, пахне цвітом,

Пахне медом кожен двір.

автор Т. Коломієць