Соковита історія вишні
Садок вишневий коло хати, мамина вишня в саду, вареники з вишнями…Вишня для нас, українців, щось надзвичайно трепетне й навіть сакральне. Вона увійшла в наше життя і стала незмінним супутником. Особливо влітку ми відводимо свою душу, ласуючи варениками, пиріжками чи штруделями з її плодами🍒🍒🍒
Але звідки ж вона увірвалась в наше життя?
Справа в тому, що нізвідки вона особливо й не вривалася, а була з людством ледь не завжди: кісточки вишні археологи відшукали в кухонних залишках людини давньої кам’яної доби палеоліту. Також найдавніші її сліди були помічені, наприклад, в Анатолії, а далі вишню відслідковують ледь не скрізь: від Америки до Японії.
🍒З вишнею асоціюють кількох давніх відомих історичних персон. Наприклад, асирійського царя Саргона (722 – 705 рр до н.е.), який нібито до нестями любив вишневий аромат квітучих садів.
Правда, неясно, коли він встигав його нюхати, якщо всі 17 років свого правління безперервно воював з ким тільки міг, розширюючи межі Ассирії, яка, зрештою, все одно перестала існувати, бо її завоювали Мідія та Вавилонія.
Друга шалено залюблена у вишню історична персона – відомий давньоримський аристократ, полководець та політичний діяч Луцій Луціній Лукулл, який взагалі увійшов в історію як знаний гурман та любитель вишуканих бенкетів (є навіть відомий вислів «лукуллів бенкет»).
Тож він із вишнями взагалі вчинив кардинально – привіз їх до себе, в Римську імперію, після походу проти понтійського царя Мітрідата VI в 74 році до нашої ери. Привіз і посадив, а далі вже вишня розійшлася європейськими просторами.
🍒У Франції вона стає відомою своєю красою та вишуканим смаком ще у восьмому столітті нашої ери.
🍒Вишня була надзвичайно популярною і в Київській Русі. Саме з вишні готували стародавній святковий український напій вишняк, та й багато всього іншого готували.
Загалом в Україні ще з давніх часів вишня стала символом життя та матері. А ще це дерево уособлює взаємну любов, і з вишневих гілок колись варили ритуальний напій та вживали з цією метою на Новий рік.
Походження слова – від праслав’янського višьnja, з якого також походять польське wiśnia, чеське višně (плід) та višeň («вишневе дерево»), словацьке višňa, хорватське višnja, словеське vîšnja тощо. Появу в праслав’янській мові лінгвісти вбачають у спорідненості з давньонімецьким wihsila та латинським viscum, що означає: «пташиний клей».
Якби там не було, але склеїти наші серця любов’ю до себе вишні точно вдалося.
P.S бонус в подарунок 😉 книжки з "вишневими назвами"
Садок вишневий коло хати
Шевченко Тарас. Кобзарик / Шевченко, Тарас Григорович ; худож. оформ. обкл. та ілюстр. П. Шпорчука. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2013. - 59 с. : іл. - (Українські письменники - дітям). - Б. т.
Вірш Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати...» унікальний тим, що в ньому майже немає художніх засобів. Однак таке буває рідко: треба мати неймовірний талант, щоб простими словами передати красу весняного вечора й гармонію людини в природі.
Вишня Остап. Вишневі усмішки: усмішки, фейлетони, нариси / Губенко, Павло Михайлович ; авт. вступ. ст., упоряд. І. М. Дузь ; худож. О. М. Бузилов. - Одеса : Маяк, 1989. - 246 с. : іл., портр. - (Шкільна бібліотека).
Твори відомого українського сатирика і гумориста Остапа Вишні тішать нас уже понад півсторіччя — читати їх без сміху просто неможливо. Гумор письменника дуже близький до народного анекдоту. Присутній в «усмішках» мудрий, завжди іронічноусміхнений оповідач вживає «соковиту» народну мову, вдається до лаконічних народних жартів і фразеологізмів. До книжки увійшли найкращі «усмішки» Остапа Вишні. Цікаво, що багато з описаного актуальне і для сьогодення.
Конечна Олена. Вишнева кісточка : детектив. повість / Конечна, Олена Михайлівна ; Департамент інформ. діяльн. та комунікацій з громадськістю Черніг. облдержадмін. - Чернігів : Десна, 2018. - 144 с.
Чупа Олексій. Вишня і я: повість / Чупа, Олексій Андрійович ; дизайн обкл. К. Садовщук. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. - 130 c.
«Вишня і Я» неабияк здивує читачів, що відстежують творчість Олексія Чупи. Автор таких книжок, як «10 слів про Вітчизну», «Бомжі Донбасу», «Казки мого бомбосховища», «Акваріум» написав неймовірно зворушливу і дуже камерну повість. Це текст без віку – для дорослих, які ще не забули дитину в своїй душі або шукають її, і для підлітків, які відчувають дорослішання буквально на кінчиках пальців. «Вишня і Я» - про почуття і стосунки, про світ навколо і всередині.
«Це історія покинутої дитини і самотнього чоловіка, - каже Олексій Чупа. - І я вклав у цю книгу найбільше свого дитячого досвіду. У розмовах головних героїв (Ярчика та 6-річної Вишні) є багато моїх власних розмов з дитиною, що живе у мені. Насправді, цей свій текст я найбільше люблю, бо у ньому не змушений був писати про політичні/соціальні контексти чи про насильство, яким повне наше життя. У чомусь ця книжка ідилічна. І вона – дуже і дуже моя».
Чехов Антон. Вишневый сад : пьеса / Чехов, Антон Павлович ; рис. Л. Селизарова; предисл. В. А. Богданова. - М. : Детская литература, 1978. - 61 с. : ілюстр. - (Школьная библиотека).
Любовь Раневская уже несколько лет проживала во Франции и наконец решила вернуться в родное имение. С ней едет её прекрасная юная дочь Аня. Деньги у семейства Раневских на исходе, и именно это стало их причиной возвращения на родину. В России их ожидает уютное родовое гнездо с милым вишнёвым садом. Но это имение полностью обанкротилось.
Старый товарищ Раневской — купец Лопахин по приезду Любви Андреевны предлагает решить барыне свои денежные проблемы посредством раздачи имения вместе с садом в аренду под дачи зажиточных горожан. Любовь Раневская не хочет терять своё старое родовое имение. Особенно её беспокоит судьба вишнёвого сада, который Лопахин хочет вырубить.
Брат госпожи Раневской Гаев, а при содействии её приёмной дочери Варвары также из всех сил пытается спасти замечательную родовую усадьбу. Гаев предпринимает попытку одолжить крупную сумму у богатой родственницы, проживающей в Ярославле, но его затея не увенчалась успехом.
И вот наступает печальный момент — Раневская не может заплатит долги, поэтому поместье с садом будет выставлено на аукцион. Гаев в компании с Лопахиным уезжает в город, где должны произойти роковые торги. В это время Любовь Андреевна устраивает увеселительный вечер, чтобы отвлечься от мрачных дум и попрощаться с родовым гнездом.
Поздно вечером возвращается Гаев и сообщает госпоже Раневской, что её поместье выкупил Лопахин. Домочадцы вынуждены покинуть особняк, а алчный купец, не теряя времени, приступает к разработанному ранее плану. Раневские покидают родной дом под звуки топора, от которого гибнет прекрасный вишнёвый сад.
Читайте та нехай ваш день буде соковитий та наповнений щастям, як вишня 🍒 у липні – сонцем! 🌞
