Віртуальна читальня_дружба_прислів’я_притчи
9 червня в світі відзначають Міжнародний день друзів. День друзів – одне з найцікавіших і найбільш душевних свят у міжнародному календарі, хоч і дата для святкування Дня друзів неофіційна. Присвячується цей день, ясна річ, друзям і близьким людям, які завжди підтримають й не залишать у біді. В українців на тему дружби сила – силенна прислів’їв, притч та приказок. Пропоную вам деякі з них пригадати, а деякі – запам’ятати, адже це – мудрість, яка викристалізовувалась століттями.
ПРИСЛІВ’Я
Без вірного друга велика туга.
Були б пиріжки — будуть і дружки.
Друзі пізнаються в біді.
Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей.
Людина без друзів — що дерево без коріння.
Найти друга, за якого можна померти, — легко, а такого, щоб за тебе помер, — важко.
Не май друга вірного, не будеш мати зрадного.
Нема кращого друга, як вірна подруга.
Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
Нових друзів май, старих не забувай.
При добрій годині всі друзі й побратими.
То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хвалить вслух.
У друга вода солодша від вражого меду.
Хорошого друга узнаєш, як з ним розлучишся.
Чоловік без друга — що їжа без солі.
Як не матимеш друга, не матимеш ворога.
Як прийде туга, пізнаєш друга.
Берись дружно — не буде сутужно.
Говорити правду — втратити дружбу.
Дружба дружбою, а служба службою.
Дружба — найбільший скарб.
Дружба родиться в біді, а гартується в труді.
Дружба — як дзеркало: розіб’єш, не складеш.
Не в службу, а в дружбу.
Пробуй золото вогнем, а дружбу — грішми.
Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.
Зла компанія — що вугілля: як не впече, то замаже.
Погана компанія і доброго чоловіка зіпсує.
Лагідні слова роблять приятелів, а острі слова — завзятих ворогів.
Ліпше мати сто приятелів, чим одного ворога.
Приятелів тьма, а вірного друга нема.
Приятельство що старше, то сильніше.
Такого собі приятеля знайшов, що навіть до пекла би з ним пішов.
Треба і в пеклі приятеля мати.
У товаристві лад — усяк тому рад.
Вчора браталися, нині розсталися.
Добре братство миліше, ніж багатство.
В лиху годину узнаєш вірну людину.
Біля чого потрешся, того і сам наберешся.
Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай.
Один другого не переважить, хоч на одній гілляці повісь.
Обоє рябоє.
Ми з тобою, як риба з водою.
ПРИТЧА ПРО ПРИЯЗНЬ
Незабутня притча про дружбу від талановитого майстра пера, українського письменника Івана Франка. Невеличка філігранна поезія розповість про юнака, який, за порадою батька, вирішив перевірити на вірність своїх друзів. Що з того вийшло, читай у притчі.
Вмираючи, покликав батько сина,
Що був його єдиная дитина,
І мовив, звівши голову стару:
«Мій синку, швидко я, мабуть, умру.
Дав бог мені прожити много літ.
Добра надбати і пізнати світ.
Добро тобі лишаю. Не марнуй
Його, та й понад міру не цінуй.
Не думай в нім мету життя знайти, —
Се сходи лиш до вищої мети.
Та, крім добра, ти маєш, синку, те,
Що найважніше — серце золоте,
Досить науки і здоровий ум,
І вже пройшов ти молодості шум.
Одного лиш бажаю ще тобі:
Щоб мав ти друга щирого собі».
Син мовив: «Татку, дяка вам і честь!
Та в мене друзів щирих много єсть».
«О синку, много при їді й вині,
Та в горю помогти — напевно, ні!
Я, сімдесят п’ять літ проживши, вспів
Знайти одного лиш — та й то напів».
«Ні, татку, — мовив син, — з моїх друзяк
Піде за мене кождий хоч на гак!»
Всміхнувсь отець. «Щасливий, синку, ти,
Та я би радив пробу навести.
Заріж теля і запакуй у міх,
А ніччю йди з тим до друзяк своїх.
Скажи: «Біда! Я чоловіка вбив!»
Проси, щоб захистив тебе і скрив.
Своїх так перепробуй, а потім
Застукай і в мойого друга дім».
Послухав син. Як смерклося цілком,
Пішов, важким нав’ючений мішком.
До друга найлюбішого воріт
Застукав: «Живо, живо отворіть!»
Явився друг. «Се що тебе жене?»
«Я чоловіка вбив! Сховай мене!»
Та сей, не відчиняючи воріт,
Сказав: «Тікай! Чи ще мене й мій рід
Ти хочеш у тяжку біду вплескать?
Адже ж коли почнуть тебе шукать,
То де ж підуть насамперед? Сюди!
Бо знають, що я друг твій! Геть іди!»
Пішов по інших своїх другах син –
Не скрив його, не втішив ні один.
А дехто мовив: «Забирайся ти!
Я зараз мушу властям донести.
Адже ж всі знають, як дружили ми, –
Ще скажуть, що до спілки вбили ми».
Отак всю ніч продвигавши свій міх,
До батькового друга він прибіг.
«Рятуйте, дядьку! Я людину вбив
Та вже й у місті шуму наробив!
Ось труп! Там десь погоня вже жене!
Ой пробі, скрийте трупа і мене!»
Старий живенько замки відкрутив
І з міхом парубка в свій двір пустив.
«Ну, ну, ходи, небоже, скрийся тут!
А трупа десь я впру в безпечний кут».
Замкнув ворота, взяв на плечі міх —
Та парубок упав йому до ніг.
«Спасибі, дядьку! Не турбуйтесь, ні!
Ніяке зло не сталося мені».
І він сказав йому батьківську річ
І все, що діялося з ним сю ніч,
І як подвійно тут він скористав:
Фальшивих друзів збувсь, а вірного пізнав.
ПРИТЧА ПРО ДРУЖБУ
Було собі два друзі. І дуже міцною була їхня дружба Якогось моменту друзі посперечались, і один з них дав ляпаса іншому.
Останній, відчуваючи біль, але нічого не кажучи, написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса».
Вони продовжували йти, і знайшли оазу, в якій вони вирішили скупатися. Той, який отримав ляпаса, ледь не потонув, але друг врятував його. Отямившись, він почав тисати на камені: «Сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя».
Той, який дав ляпаса, а потім врятував життя, запитав його:
— Коли я тебе образив, ти написав на піску, а тепер ти вибиваєш на камені. Чому?
Друг відповів:
— Коли хтось нас ображає, ми маємо написати про це на піску, щоб вітри могли стерти напис. Але коли хтось робить щось добре, ми повинні викарбувати це на камені, щоб жоден вітер не зміг стерти такі слова.
Давайте будемо вчитися писати образи на піску і гравірувати радощі на камені. •
За матеріалами: Барна М. М., Волощенко О. В., Козак О. П."Літературне читання. Українська мова". Підручник для 4 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Видавництво "Астон", 2015 рік, стор. 110.
