ВІРТУАЛЬНА ЧИТАЛЬНЯ _ ЛИСТОПАД: ПРИСЛІВ’Я, ПРИКАЗКИ, ВІРШІ ТА ЗАГАДКИ
🍁Прикмети, приказки і прислів’я🍁
Як листопад дерев не обтрусить – довга зима бути мусить
У листопаді згодиться і старий кожух, а навесні і старий кінь
Листопад восени пройде швидко – потрібно чекати крутої зими
В’яжи влітку рукавиці – в листопаді пригодиться
Навесні хоч рікою поллє – краплі не видно, у листопаді ситцем просіє – хоч відром черпай
У листопаді як зазиміє, то і жаба оніміє
Листям стелить землю листопад, а грудень – снігом
В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, мутить, крутить, припікає, то мете, то поливає
Після листопадових заморозків – грудневий мороз
Пищить снігур у листопаді – скоро й зимі будем раді
Восени і в кота є пиріг
Сонця від осені не чекай
🍁Різноманітні та цікаві приказки та прислів’я інших країн про листопад🍁
Туман на верховині – дощ у долині. Португалія.
Якщо у листопаді північно-східний вітер віє, то остерігайся бур. В’єтнам.
Шануй хліб: дині їмо нині, а хліб – увесь рік. Німеччина.
В листопаді як не вчиниш, а зиму на літо не переміниш. Литва.
На чужій землі і весна чорна, а на своїй і листопад зелений. Бурятія.
В листопаді вітер гне і високі тополі. Латвія.
Вечірня веселка в листопаді – спокій кораблям на морі. Ірландія.
Бійся листопада – за ним зима, не бійся зими – за нею весна. Азербайджан.
🍁Загадки про листопад🍁
Вправо, вліво, вниз, назад —
Всюди справжній листопад.
Трішки ще — і вже зима,
От і осені нема.
(Листопад)
Золоті метелики з дерева летять,
Крильцями своїми сумно шарудять.
(Листопад)
Краплі з неба, дахів, стріх.
Дощ холодний, перший сніг.
Почорнів без листя сад,
Що за місяць?
(Листопад)
Каплі з неба,
Дахів, стріх,
Дощ холодний,
Перший сніг,
Почорнів без листя сад.
Що за місяць?
(Листопад)
🍁Осінні вірші про листопад🍁
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
Анатолій Житкевич
Вже зриває вітер
Золото беріз.
Застогнали віти,
Похилились вниз.
Листячко тріпоче,
Сумно шелестить,
Заховатись хоче,
Боязко тремтить.
Осінь йде полями,
Стелить килими.
Вже не за горами
Білий кінь зими.
Марко Вовчок
Ще кілька днів тому назад
Землі убранство чарувало.
Рясний і дивний листопад
Здійнявся. Листячко упало.
А вітер з листям танцював,
Кружляв, підносив, опускався...
Ялинки ними прикрашав
І знову в небо підіймався.
Рясний, казковий листопад...
Додолу листячко злітає.
А що лишилося, підряд
Вітрець із дерева знімає.
І знов підносить в небеса,
Прощальний танець з ним танцює.
Чарівна і сумна краса
Тривожить душу і чарує...
Листопа́д поїть землю дощами,
Щоб було скрізь удосталь води.
Йде полями, лугами, лісами…
Й не збавляє своєї ходи.
Бо у нього роботи багато.
Влітку ж засуха всюди була.
Для земельки водичка, мов свято,
І вона піднялась, потекла…
Та й криниці наповнились гарно,
І річки піднялись з мілини.
То ж листо́пад працює не марно,
От і хмара зайшла з сторони,
Знову дощиком світ поливає,
Вже й канави наповнились всі.
Цілий день дощ іде, не вгаває.
Все в своїй незвичайній красі.
На калині краплинки сріблясті,
Мов пацьорки повсюди блищать.
Ну а хмари у небі купчасті
Ллють дощем і висять та висять.
🍁
А осінь до зими уже простує.
То дощ на землю кине, то сніги.
То вітер між деревами пустує,
То забіліють раптом береги,
А то надворі часом спохмурніє,
І тихо-тихо забринять дощі.
То небо волошково засиніє,
Засяють зорі раптом уночі.
А то вітри задмуть на всім просторі,
І в бурю перейдуть, руйнують все…
А то далекі усміхнуться зорі,
І Місяць дивне світло принесе.
Така от осінь, часом вередлива…
На кожен смак у ній погода є.
Вона буває ніжна і красива,
І є у ній для кожного своє…
🍁
Вже осінь добігає до кінця,
Дощем хлюпоче, вітерцем повіє.
І щось своє несе в людські серця,
Та все ж дає в житті якусь надію.
Бо поки здатен бачити це все,
Захоплюватись, чути, сумувати,
То ще тебе життя у світ несе,
Бо ти усе це можеш відчувати.
А значить ще живеш. Радій всьому:
І бурі, й зливам, вітрові, що виє,
І хмурості, і сонцю, і тому,
Що дощ дрібненький з неба сіє й сіє…
А ще тому, що квіти доцвіли,
Вони нам душу гарно звеселяли.
Хоч їх нема, але ж вони були!
Вони надію нам в серця вселяли…
Спасибі їм і осені за те,
Що нам вона все ж дарувала мрії
І сонечко, і листя золоте,
І спонукала до якоїсь дії…
🍁
Листопад нахнюпився, сіріє,
То дощем, то снігом замете.
Небо вдень хоч трішечки світліє.
Позлітало листя золоте
Й де-не-де з-під снігу проглядає,
Та й воно вже скоро пропаде.
Вітерець холодний повіває,
І краси уже нема ніде.
Правда, хризантеми не розквітли,
Сніг з морозом — просто не дали.
А бутони тягнуться до світла,
Може б ще розквітнути могли.
От якби морози відступили,
Й сонечко розсіяло тепло.
Квіти б буйним цвітом заіскрили
І повсюди б радісно було.
Але сірі хмари небо вкрили,
То дощем, то снігом замете.
І під снігом квіти посумніли,
Стало чорним листя золоте.
Поезії Надії Красоткіної
