Боротьба за дитину: Як уникнути стереотипів і штампів виховання
Головна книга французької експертки Франсуази Дольто — «На боці дитини» з’явилась близько 30 років тому, але її адаптують та перевидають більшістю мов світу й понині.
Українська версія з’явилась у 2018-му і має назву «Боротьба за дитину: Як уникнути стереотипів і штампів виховання». Книга стане чудовим другом для батьків, які прагнуть не просто зрозуміти своїх дітей, а й отримати цілісне уявлення про те, що таке дитинство, осягнути цей багатомірний світ. Авторка відкидає стереотипне уявлення про те, що дитячі роки є лишень підготовкою до життя, і доводить: дитина — це вже сформована особистість, до якої треба ставитися як до дорослого. Що впливає на вашу дитину?Які вона має права та обов’язки? Комп’ютер і телебачення, соціалізація в колективі, подолання дитячих комплексів — використовуючи новий підхід до виховання, ви зможете зростити свою дитину успішною та щасливою.
1. Універсальних правил виховання не існує
Непорушних правил виховання не існує, як немає ідеальної методики виховання і зразкових сімей, тому що кожна дитина унікальна. На думку Дольто, найкращі помічники у вихованні — це інтуїція, критичний розум, винахідливість і сміливість.
Дольто не претендувала на те, що її поради універсальні, і пропонувала батькам змиритися з тим, що помилки неминучі. Замість того, щоб порівнювати дітей з їх однолітками, а себе — з іншими батьками, копіювати когось і взагалі постійно прагнути до «норми», спокійно йти своїм шляхом — по можливості, не піддаючись почуттю провини.
2. Спілкування з дитиною — важливіше обіймів, подарунків і батьківських жертв
Дольто закликала батьків якомога частіше будити в собі забуті дитячі відчуття. Саме занурення у власне дитинство, стверджувала вона, допомагає краще зрозуміти дитину, відчути її переживання і знайти для нього відповідні слова. Вона вірила, що розмови з позиції особистих відчуттів можуть допомогти поколінням відновити діалог, і фрази «я у твоєму віці теж…» іноді буває досить для того, щоб налагодити контакт.
3. Поважайте дитину. Якщо вона не хоче, щоб ви її обіймали, — не треба.
Батьки повинні дотримуватися сильної виховної позиції за умови, що будуть беззастережно поважати дитину. Наприклад, Дольто називала неприйнятним і принизливим насильницьке годування або вкладання спати. Закликала не заціловувати дітей, особливо проти їх волі.
«Ми обсипаємо дитину ласками, вважаючи, що тим самим проявляємо до неї доброзичливість. Насправді це ми самі намагаємося знайти порятунок і надію в її обіймах, намагаємося уникнути сирітства та самотності. Все це не має ніякого відношення до доброзичливості. Це всього лише егоїзм».
4. Не обговорюйте дитину в її присутності й не називайте в третій особі
Особливу увагу Дольто приділяла словами — не тільки їх змісту, правдивості, щирості, а й самій манері спілкування. Вона закликала батьків не отуплювати дітей, називаючи їх в третій особі («ну що, наш малюк вже виспався?»), І не називати один одного «мама» і «тато». У розмові з дитиною слід уточнювати: «твій тато», «твоя мама», вважає вона.
Крім того, Дольто радила батькам якомога рідше обговорювати дитину в її присутності, тому що такі розмови перетворюють її в блазня, або, ще гірше, в предмет, який знає, що розмова йде про нього, хоча сам в цій розмові участі не бере.
Поважати дитину — значить інтегрувати її в життя батьків і навчити її, своєю чергою, поважати їх.
5. Навчитися говорити «ні» — обов’язок батьків
Потреби дитини, яких, насправді, не так багато, повинні бути задоволені, але виконувати всі її бажання зовсім не обов’язково. Більш того, вміння говорити «ні» — це обов’язок батьків, вважала Дольто. Відмова підвищує творчий потенціал дитини: вона бореться з розчаруванням, мріє, сублімує, придумує, як досягти мети. Але при цьому важливо, щоб діти знали — батьки в курсі їх бажань.
ПРО АВТОРА
Франсуаза Дольто — відомий психоаналітик, ключова фігура французького психоаналізу, зокрема дитячого, доктор медицини, член Міжнародної психоаналітичної асоціації. Вона відкрила власний науковий центр досліджень, створила першу інтернет-платформу для сучасного психоаналізу, обіймала посаду почесного психотерапевта в Департаменті Психотерапії та кембриджських лікарнях Фулборн і Адденбрукс. Її талант — це вміння писати як для широкого загалу, так і для колег-фахівців.
