"ЖИВ - БУВ ПЕС" СВЯТКУЄ 35-РІЧЧЯ

Сьогодні, одному з найкращих мультфільмів виповнюється - 35 років. «Жив-був пес» - це - геніальна робота режисера Едуарда Назарова, яку вже давно розібрали на цитати. «Бог в помощь», «Щас спою!», «А помнишь, как ты меня гонял?» - Тобі, звісно ж, відомі знамениті фрази казкової історії про старого пса, якого вигнали з дому.

А чи знаєш Ти, що цей мультик знятий за мотивами української народної казки? Хочеш дізнатися, як з’явилась ідея мультфільму? Тоді слухай уважно: історія починається…

Казка про Сірка 

Багато років назад, коли майбутній режисер мультику був ще маленьким хлопчиком, батько приніс йому книжечку з українськими казками. Була серед тих казок і коротенька розповідь про пса Сірка та його друга вовка, до речі книжечка є в бібліотеці і є можливість почитати➦
Сірко: укр. нар. казка / худож. О. Коваль.- К.: Книжкова хата, 2004.- 8с. - ілюстр.   

                          

Сірко: укр. нар. казка / ілюстр. студії "Видеофильм".- Донецьк: Кредо, 2013.- 8с.: ілюстр. - (Криниця казок). - Книжка-картонка

         

 Ту чарівну історію з далекого дитинства Назаров згадав через 30 років, вже бувши молодим та ініціативним художником-постановником на «Союзмультфільмі». Знайома змалечку книжечка знову потрапила до рук Назарова, але вже дорослого, сповненого ідей, залученого до ряду цікавих проектів.

 Так з’явився задум створити мультфільм про дружбу, взаємовиручку, борг та прощення.

 

Пошуки натхнення

І закрутилося: у 1970-х роках автор блукав українськими хуторами та все щось придивлявся-змальовував. Особливий колорит і настрій картині подарували відвідини українського містечка Цюрупинська на Херсонщині, де він гостював у свого армійського друга. За словами автора, у тому провінційному Цюрупинську ще можна було побачити і колишні білі хати, накриті очеретом, і дівчат з парубками, які співали вечорами народних пісень… Тож дещо Назаров узяв звідти — атмосферу, аромат. Зачудовані українські ночі припали режисерові до душі та перекочували у фільм.

Створити картинку українського села, його побуту допомогли малюнки з Пирогова — відомому Київському етнографічному музеї просто неба. А от хатнє начиння та господарське приладдя вдалося відтворити завдяки походам до львівських етнографічних музеїв.

Справжньою перлиною роботи Назарова стала фольклорна музика, яку режисерові вдалося дістати в Інституті фольклору та етнографії Академії наук УССР. У 1980 році працівники закладу зробили аніматору чудовий подарунок — велику котушку з давніми піснями, які записали етнографи в селах України.

П’ять із цих старовинних народних пісень, серед яких «Ой там на горі» та «Косив батько, косив я», Назаров додав до фільму. А автором саундтреків, що прославили дітище Назарова, був аматорський ансамбль «Древо» із села Крячківка на Полтавщині. Утворений він ще 1958 року, але й нині славиться унікальною технікою виконання.

Вимушена сестра таланту 

Внаслідок творчих пошуків та подорожей Україною матеріалу назбиралося на стрічку з двох частин тривалістю 15 хвилин. Але керівник «Союзмультфільму» наполіг на тому, аби мультик був коротким. Тому всю передісторію казки довелося вмістити в короткий діалог:

— А помнишь, как ты меня гонял?
— Так я это…
— Ну да, работа такая…

Однак мультфільм від цього тільки виграв! Лаконічність, насиченість, колорит і бездоганний гумор, яким пронизаний мультик, — все те, що так любить публіка в шедеврах Назарова.

«Спочатку сценарій для мого нового фільму написав професіонал Сергій Іванов. Мені не сподобалося. Не хотілося знімати про піонерів і космос. І я взявся за „телеграфну“ казку — всього п'ятнадцять рядків. Про те, як зустрілися в лісі старий вовк і старий пес: „Ти мені допоможеш, а я допоможу тобі“. В голові тоді крутився єдиний вислів — „Щас спою!“», — через багато років згадував Едуард Назаров.

А чи знаєш Ти, друже, що спочатку аніматор назвав мультик «Собаче життя»? Однак цензори вловили у назві щось антирадянське. Тож, від гріха подалі, її швидко змінили. Пройшло чимало часу, перш ніж Назаров зізнався, що не все вгледіли радянські наглядачі: у вередливому малюкові він зобразив Микиту Хрущова у дитинстві.

На кого схожий Вовк із мультфільму «Жив-був пес»?

Цікаво, що, за задумом автора, Вовка повинен був озвучувати Микола Ульянов. Але через щільний графік знімань і театральних виступів актор не зміг вирватися на студію хоча б на кілька годин — саме стільки потрібно було професіоналу для озвучення його персонажа. 

Тож коли на цю роль затвердили Армена Джигарханяна, виявилось, що його голос зовсім не підходить головному персонажу. Тому Вовка, якого так любить нинішня дітвора, довелося перемальовувати спеціально під нього.

 

«Коли він вперше увійшов до тон-ательє [приміщення, де озвучують фільм], мене кинуло в холодний піт. На роялі були ескізи персонажів. Я побачив сутулого Армена Борисовича — ну викапаний Горбатий із серіалу «Місце зустрічі змінити не можна»! А він наблизився до рояля і подивився на точно такого ж намальованого мною вовка. І я подумав, що Джигарханян зараз образиться і вб'є мене», — згадував Едуард Назаров. Однак актор глянув і прохрипів: «А що, нормальний Вовк! Будемо працювати».

Армен Джигарханян та озвучуваний ним Вовк з мультфільму «Жив-був пес».

А пес Сірко промовляє до нас з екрана голосом Георгія Буркова. Здається, в зовнішності актора та персонажа теж багато спільного, чи не так?)

Георгій Бурков та його герой — пес із мультфільму «Жив-був пес».

В чому ж секрет успіху улюбленої анімації мільйонів? Едуард Назаров відповів на це питання так: 

«Кіно для себе — це безумство. Для себе малюйте краще картини або спілкуйтеся за допомогою комп'ютера. А створюючи кіно, ви повинні думати про те, щоб глядач на вашому фільмі не заснув». Тож цікавого вам перегляду ➤