Говорімо українською правильно

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною у родині та залишається зрозумілою на все життя. Рідною заведено вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попереднім поколінням, їхніми духовними надбаннями. “Усі основні європейські мови можна вивчити за 6 років, свою ж, рідну, треба вчити ціле життя”, - писав Вольтер. То ж з нагоди свята, Дня рідної мови, презентуємо новий проєкт – розмовний простір «Говорімо українською правильно». Долучайтесь до проєкту та збагачуйте свою мову разом з нами!

“Доброго дня!” чи “Добрий день!”? – Як правильно вітатись

По-перше,

 українці віками віталися “Добрий день!” і “Добрий вечір!”. Саме форми в називному відмінку наявні і в народній творчості, і у творах письменників. Натомість форми “Доброго дня!” і “Доброго вечора!” практично відсутні і там, і там. 

По-друге, 

вітальні формули самі в собі є побажаннями. Це усталені конструкції, слова ввічливості. У різних піснях ми чуємо “Добрий день вам, люди добрі!”, “Щедрий вечір, добрий вечір добрим людям на здоров’я!”, “Добрий вечір тобі, пане господарю!” і так далі.

По-третє, 

для того, щоб побажати щось людині, кажуть: “Гарного дня (вам)!”, “Вдалого дня (вам)!”. Такі побажання переважно говорять на прощання, а не при зустрічі. Форми вiтань “Добридень!” i “Добривечiр!” дуже гарні і не мають аналогів у сусідніх мовах. Згадаймо українську народну казку “Лисичка-сестричка”. Там є таке речення: “На другий день устала раненько, вмилась біленько, господарю на добридень дала”.

Отже традиційні українські форми вітання: 

Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! На добраніч! Добраніч!