Всеукраїнський День дошкілля 2020
У кожної знакової події є своя історія. Є вона і у Дня дошкілля. Своїм народженням свято працівників дошкільної освіти України завдячує журналістській ініціативі. У 2006 році редакції фахових видань дошкільної освіти оприлюднили ідею започаткувати урочисту дату для багатотисячної освітянської спільноти дошкільних установ країни. Ідея сподобалась, проте офіційного статусу День дошкілля чекав аж до 2011 року, поки не був схвалений І Всеукраїнським з’їздом працівників дошкільної освіти. З тих пір свято відзначають в останню неділю вересня.
Професія вихователя і всіх працівників дошкільних установ вимагає від людини глибокої самовіддачі, величезного терпіння і нескінченної любові до своєї справи. Виховання наших дітей на початку їхнього життєвого шляху – не просте завдання, але від його успішного вирішення залежить майже все наше майбутнє. Той фундамент, який закладається в нас з самого дитинства, служить нам опорою і основою в подальшому житті. Бути вихователем – високе покликання і напружена праця. Від професіоналізму, терпіння і мудрості наших вихователів, уваги до унікального і своєрідного внутрішнього світу дитини, залежить те найдорожче, що у нас є, – наше життя і наша надія. В цей особливий День ми приєднуємося до привітань на адресу наших вихователів і всіх дошкільних працівників та презентуємо цікавинки з нагоди свята!
Коли та як виник перший дитсадок
Дитячий садок як виховний заклад з’явився у XIX столітті в Шотландії. Відбулося це у 1802 році в селищі Нью-Ланарк – соціаліст-утопіст Р. Оуен організував так звана "школу для малюків". Сама назва "дитячий садок" прийшла з Німеччини і була придумана в 1837 році педагогом Фрідріхом Вільгельмом Августом Фребелем. Назва була обрана з міркувань того, що діти – квіти життя, які потребують вмілого і ретельного догляду й вирощувати їх повинні садівниці. Він же створив заклад для ігор та занять дітей молодшого віку в місті Бад-Бланкенбургу, який проіснував близько двох років.
П’ять ігор для дошкільнят з різними типами сприйняття
«Скажи, який?»
Гра:
Для цієї гри потрібен м’яч. Діти стають у коло, починає вчитель. Він кидає м’яч вибраному гравцю і одночасно називає будь-який предмет, який зараз бачить. Той, хто ловить м’яча, має швидко назвати три ознаки вибраного предмета. Тоді цей гравець кидає м’яча наступному і називає своє слово. Наприклад, той, хто кидає, називає «дерево», тоді той, хто ловить м’яча, відповідає «високе», «тверде», «зелене».
Важливо звернути увагу дітей на те, що вони можуть обирати тільки те, що бачать у цей момент. У свою чергу, вчитель може підготувати класну кімнату до гри: розставити іграшки, малюнки.
Як це працює:
М’яч є важливим для кінестетиків, візуали можуть спостерігати вибраний предмет, аудіали сприймають завдання на слух. Учні вчаться відповідати на запитання «який?», «яка?», відрізняти ознаку від дії, гра розвиває швидку реакцію.
«Потяг»
Гра:
Усі діти — вагончики потяга, кожен отримує свій номер. На підлозі розкладені картинки відповідно до кількості гравців. Вчитель оголошує номер вагончика і хто в ньому їде. Дитина, чий номер назвали, бере картинку зі своїм героєм і займає відповідне місце. До кінця гри діти повинні утворити потяг з героями.
Наприклад, вчитель каже: «У першому вагончику їде жабка», і дитина з номером 1 бере картинку жабки і займає перше місце в потягу. Далі: «У другому вагончику їде сонечко» і дитина з номером 2 стає за попереднім гравцем, утворюючи потяг. Вчитель перевіряє, чи кожен герой зайняв правильний вагончик.
Як це працює:
Картки з героями потрібні для візуалів. Аудіалам важливо чути голос вчителя і таким чином вони сприймають завдання. Для кінестетиків грає роль можливість взяти картку в руки і сам процес утворення потяга гравцями. Гра розвиває пам’ять, увагу та виробляє швидку реакцію.
«Заборонений рух»
Гра:
Діти стають на невеличкій відстані один від одного. Вчитель — обличчям до дітей. Він оголошує правило: «Заборонений рух — руки на вуха». Тоді вчитель швидко називає і показує інші рухи. Наприклад, «руки на пояс», «руки на голову», «руки вгору». Діти повторюють за ним. Після кількох таких повторів, вчитель має швидко зробити заборонений рух. Завдання учнів — вчасно відреагувати і не повторити його.
Як це працює:
Аудіали сприймають слова вчителя, візуали спостерігають за ним, кінестетикам важливий рух. А ще гра розвиває увагу та вчить бути самостійним.
«Кольорова кімната»
Гра:
Ведучий загадує колір і рахує до 10. Інші діти шукають у класі предмети цього кольору. Хто принесе найбільше предметів, той переміг. Він стає новим ведучим.
Як це працює:
Під час гри задіюються всі канали сприйняття. Ведучий вголос називає колір та рахує, що важливо для аудіалів. Візуали легко знайдуть усі потрібні речі, уважно оглянувши класну кімнату. Для кінестетиків важливий рух під час гри та можливість торкнутися кожного предмета. А ще гра розвиває увагу та швидку реакцію, вчить сортувати речі за кольором.
«Павутинка добра»
Гра:
Ця гра допомагає вирішити конфліктні ситуації чи непорозуміння в дитячому колективі. Діти сідають у коло. Перший гравець тримає клубок ниток. Він кидає його одному з учнів та називає його ім’я, залишаючи кінець нитки в себе. При цьому каже про цього учня щось хороше. Наприклад, що йому в ньому подобається, чи що той вміє найкраще робити. Гравець, що зловив клубочок, повинен, тримаючи нитку, кинути клубочок іншому і теж сказати про нього кілька хороших слів. Діти кидають клубок один одному, доки не утвориться павутина з ниток.
Як це працює:
Для візуалів важливо, що можна роздивитися людину і сказати щось про її зовнішність. Аудіалам — чути інших учасників. Кінестетики сприймають гру через рух клубочка. А ще гра допомагає дітям зблизитися, розвиває в них доброту, вміння бачити хороше один в одному.
