19 березня - День прильоту лелек
За нашими повір’ями, саме тендітний лелека ( назва походить від імені Богині весняного відродження природи,кохання,шлюбу Лелі) приносить до нас дітей. Лелека в українців – святий птах, який, за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. В народному уявленні він є символом праці і відданості. Де він покладе своє кубло, тій хаті буде щастити, а якщо його образити, він і хату може спалити. Як і людина, лелека може плакати:
“Бузьок може нудитися за хижею, в якій жив, ще як був чоловіком, – розповідається в одній легенді. – То він гніздо і в’є на дахах і живе коло людей. Ми часто можемо бачити, як він журиться. Стоїть годинами на одному місці з опущеним дзьобом – плаче й думає про своє людське життя”. Лелека сумує, коли бачить свари поміж людьми: “стане нерухомо на одній нозі і плаче гірко… А як бачить добро між людьми, то калатає своїм дзьобом. То він так радіє”.
Звернімо увагу на те, скільки пісень, казок і повір’їв в Україні пов’язано з цим білим птахом з чорною позначкою і скільки він має назв – бусол, боцюн, бузько, гайстер, чорногуз, лелека. У фольклорі і літературі лелека символізує любов до рідної землі, тугу за батьківщиною. Невипадково ліричний герой однієї з пісень просить: “Візьміть мене, лелеченьки, на свої крилята”.
Поет Олександр Олесь часто писав своєму первістку листи, називаючи сина Олега «Лелеченька мій довгоногий». Коли Олег Кандиба (Ольжич) виріс, він узяв псевдонім «Лелека».
А ми пишаємося, що 19 березня лелеки подарували Україні Ліну Костенко, Максима Рильського, Марка Вороного, Емму Андієвську, Василя Симиренка, Василя Липківського, Олександра Покришкіна…
