Григорій Сковорода. Особистість поза часом і простором.
Народився він 3 грудня 1772 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Григорію минув 7 рік, пономар постукав у батькову хату та й забрав малого до себе «в школу», мовляв, хай ходить вчитися, як інші діти.
Та наука Грицькові до душі не припала, не те, що пустощі. Якось паламар відпустив Григорія на свята у сусіднє село. А хлопець з відти приніс вчителю радісну звістку – запрошення на свято. Ментор зрадів та рушив до того села пішки. Наступного дня ображений паламар прийшов до батька Григорія – виявилося, ніякого свята немає, як і господарів у хаті. Та ще й скільки пройшов задарма: від рідного села до сусіднього 25 верств, а це майже 26,5 км!
Ще Григорій лякав усіх бісами, казав, що наполохали вони добродія пономаря. Селяни-жебраки, яким дозволили жити в старій хаті, звісно, злякалися цих оповідок. І одного вечора почули страшенний вереск, а скіпка (гілочка сухого дерева, що освітлювала кімнату) раптово погасла. Ви, мабуть, вже здогадалися, хто виявився «бісом».
Та юнак мав надзвичайний голос, який зачаровував усіх. Коли Григорію було 9, він лишився сиротою – помер батько. Він тужив, та врешті взявся за розум. Монах київський забрав його до себе прислужником. А згодом хлопець вступив у Києво-Могилянську академію. На той час то був вельми престижний заклад.
Григорій Савич вдався і у викладацьку діяльність й практикував власні методі. «Ах ти, свиняча голова!» - якось сказав сину поміщика Стефана Томари за якусь недоречну фразу. Зауваження прийняли за образу і вчителя звільнили. Та незабаром поновили, а «свиняча голова» став російським послом при дворі турецького султана.
Цікаво, а як реагували студенти Харківського колегіуму, коли отримували оцінки від Григорія Савовича? Адже в нього була власна розроблена система, що так нагадує сучасну дванадцятибальну! 12 різних висловів для окреслення розумових здібностей студентів, як от «вельми туп», «справжнє безглуздя», «тупуватий» для не надто сумлінних, а «досить гострий» та «зрозумілий» - це для розумників.
Григорій Сковорода мандрував все життя. Погодьтеся, був знаттєлюбною людиною. Ніколи не носив багато речей, не запасався їжею. Їв тільки раз на день і тільки рослинну їжу :одного разу йому наснилося, як люди поїдають одне одного. Мудрість поширював серед людей та посередництвом рукописів – жодної книги за життя філософа не надрукували. Та й ніколи не одружувався. Одиного разу навіть закохався, та втік з-під вінця, бо цінував свободу.
У 72 роки поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час». Коли ж гості роз’їхалися, Сковорода помився, переодягнувся в чисту білизну, ліг на лаві й… заснув навіки.
P. S В якості бонуса ловіть мультфільм про Сковороду із мультсеріалу «Книга-мандрівка. Україна».
«Книга-мандрівка. Україна» — перший український мультсеріал, заснований на реальних подіях і нереальних пригодах. Чому «книга»? Бо серіал створено на основі бестселера «Книга-мандрівка. Україна», — а тепер його персонажі, історії та відкриття оживають в українському Youtube! Героями й героїнями мультсеріалу є всесвітньо відомі українці й українки, пам’ятки та події, — на жаль, не завжди добре знані земляками.
