З НАГОДИ 190 - РІЧЧЯ від дня народження ПРЕЗЕНТУЮ...
Леонід Глібов народився 5 березня 1827 року на Полтавщині. Дитинство Льолика — так називали хлопчика у родині — минуло в селі Горбак Кременчуцького повіту. Лише у віці тринадцяти років він почав навчання у Полтавській гімназії. Леонід багато читав, особливо захоплювався поезією Пушкіна, Лермонтова. Починав складати вірші спочатку російською мовою, а потім — українською. Свої твори друкував під псевдонімом Дідусь Кенар. Розповідають, що його батько колись купив такого співучого кенара, що його сусіди прозвали Івана Назаровича по-вуличному «Кенар». Це прізвисько і згадав Глібов, віддаючи до друку свого першого вірша для дітей. Твори Глібова для дітей відрізняється дотепністю, щирістю, досконалістю художньої форми.За своє життя Леонід Глібов написав понад 50 віршованих загадок. Загадки Леоніда Глібова написані акровіршами. Це загадки особливі. Щоб їх відгадати, треба прочитати перші літери кожного рядка загадки згори вниз.
ЩО ЗА ПТИЦЯ?
ХТО ВОНА?
ХТО БАБА?
ХТО ДОНЯ?
ХТО СЕСТРА І БРАТ?
ХТО ХВАСТАЄ?
ЩО ЗА ПТИЦЯ?
Між людьми, як пташка, в'ється,
У людей і їсть, і п'є;
Ходить старець, просить, гнеться,
А у неї всюди є.
Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане,—
І здалеку бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А дітям більше буде.
ХТО БАБА?
Сидить хитра баба аж на версі граба.
«Ой не злізу з граба! — дурить діток баба.—
Вловіть мені тую курочку рябую.
А я подарую грушку золотую».
Мати доні молодій
Огородик наділила.
Розкошує доня мила,
Каже неньці — тісно їй:
«В земляній сиджу коморі,
А коса моя надворі».
Хочу цей раз штуку втнуть:
Не скажу, як доню звуть;
Ви ж до загадки верніться,
З краю пильно придивіться.
«Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась?
Рано до схід сонечка росою вмивалась,
Є у мене листячко, пахучії квіти,
Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти?
Краще в полі нашому над мене немає,
Аж до моря славонька про мене літає,
Із моєї сипанки смачна страва буде,
Поливку і маслечко дадуть добрі люди!»
«Рівна, сестро милая, нам доля з тобою, —
Обізвався братічок десь за борозною, —
Скрізь по людях склалася і про мене слава,
Он і в полі, вітрику, кипить моя страва».
ХТО РОЗМОВЛЯЄ?
«Ой я бідна удовиця, —
Стала хникать жалібниця, —
Он калина, — їй не так!
Кажуть, пісні їй складають,
А про мене забувають,
І ніхто ніде ніяк!..» -
«Стій лиш! Слава не брехуха,
Обізвалась джеркотуха, —
Розбирає, що і як!
От я славі догодила,
Кашку діточкам варила,
А тобі не вдасться так».
«Я таке, що всякий знає,
Бо на мене світ увесь
Ласо дуже поглядає», —
Обізвався хтось і десь.
«Кращі, може, є від тебе, —
Одмов ля чийсь голосок,—
І приманюють до себе
Гарні очі і роток.
Роздивися, милий друже,
У кого краса видніш,
Шелестиш про себе дуже,
А мене кохають більш».
(Яблоко — тут за старим правописом)
РЕКОМЕНДОВАНО ДЛЯ ЧИТАННЯ:
( в наявності, у фондах обласної дитячої бібліотеки для дітей м. Чернігова)
- Глібов Л.І. Байки.- К.: Дніпро,1979.- 174с.
- Глібов Л.І. Байки / Мал. В.Гукайло- К.: "Довіра",1993.- 279с.
- Глібов Л.І. Байки. Поезії- К.: Дніпро,1991.- 269с.- (Б-ка укр. класики "Дніпро")
- Глібов Л.І. Загадки і жарти дідуся Кенира.- Львів, Кн.-журн. вид., 1958.- 59с.
- Глібов Л.І. Цяцькований осел: Вибрані твори.- К.: Веселка, 1987.- 206с., іл.
