Лелека – живий символ України

Лелечий край… Так поетично називають нашу Україну. Тепла плодюча земля з безліччю річок, озер, ставків, заплав і плавнів – все це створило умови для проживання лелеки на нашій землі. Білий лелека, бусол, бузьок, чорногуз… Оселився він біля наших осель, у наших душах, як символ краси, кохання, родинної злагоди.

Кожне лелече гніздо – це той дивосвіт, без якого не уявляємо українського села чи містечка.  Якою радістю наповнюється душа, коли  птахи спускаються на гніздо і сповіщають про своє щасливе повернення з далеких країв!

Політ цього птаха погожої весняної днини супроводжується не інакше як вдячним поглядом, у якому - повага й захоплення. Бо лелека, вважай, є невід’ємною суттю нашого буття. Він є символом статку, злагоди, а ще «приносить» немовля щасливим батькам. Діти, які хотіли мати сестричку, за порадою старших вибігали за ворота і гукали: “Буську, буську, принеси Маруську!”

Традиційний птах має й історичну біографію: у наших предків вважався втіленням душі пращурів, а відтак у нашому краї лелека здавна мав імідж священного птаха. Отож і зараз, у погіддя, в будь-якому селі наші краяни, одірвавшись від господарських справ, мають нагоду милуватися клопотами лелечої пари біля свого гнізда, вимощуванням, «капремонтом» пташиної оселі, клекотінням ширококрилих.....

Як і людина, лелека може плакати: "Бузьок може нудитися за хижею, в якій жив, ще як був чоловіком, - розповідається в одній легенді. – То він гніздо і в’є на дахах і живе коло людей. Ми часто можемо бачити, як він журиться. Стоїть годинами на одному місці з опущеним дзьобом – плаче й думає про своє людське життя”. Лелека сумує, коли бачить свари поміж людьми: "стане нерухомо на одній нозі і плаче гірко... А як бачить добро між людьми, то калатає своїм дзьобом. 

То він так радіє”.

Зацікавило 😉 більше інформації про лелек знайдете у фондах Чернігівської обласної бібліотеки для дітей 

Ілюстрація: Oleksiy Kustovsky