Віртуальна_читальня: казка для дорослих і дітей ТРЕБА ЖИТИ

Далеко чи близько, давно чи недавно жила собі пташка. Жила вона не сама, а з іншими пташками в прекрасному лісі і чарівному гнізді. Любила пташка свій ліс, своє гніздечко. Але ліс той був у підніжжя вулкану. І одного ранку вулкан ожив. Лава потікла, каміння посипалося і вимушені були пташки летіти зі свого чарівного ліса. 

Далеко відлетіли пташки.

Оселилися в новому незнайомому лісі, з іншими птахами, які не розуміли співу нашої чарівної пташки. 

Дуже вона сумувала. Не їла, не пила, зовсім змарніла і нічогісенько не хотіла робити. Іноді тільки плакала та лютувала. 

Новини про вулкан приносили інші звірі та пташки, які теж тікали від каміння та лави. 

І ось одного дня до чужинного лісу прилетіла мудра сова. 

Та й каже. 

ТРЕБА ЖИТИ.

Здивувалась наша пташка. Я ж живу. Тільки не буду я тут співати, не буду нічого робити, бо це не мій ліс і я повернуся додому.

ТРЕБА ЖИТИ. Сказала сова і полетіла шукати собі гарненьке та тепленьке дупло. 

Наша чарівна пташка посиділа трохи та вирішила подивитись, що ж мудра сова робить. 

А сова облаштувала дупло, вивчала спів місцевих птахів, знайшла нових друзів, полювала на мишей та ставала сильнішою, веселішою та міцнішою.

А пташка наша чарівна раптом відчула, що і сил то в неї немає, і настрій такий собі і летіти далеко, щоб повернутися додому, вона не зможе. 

Тоді і вона вирішила ТРЕБА ЖИТИ. 

З того дня наша пташка ожила. І відкрила для себе новий ліс як чарівне місце. І стільки було в ньому цікавого, і спів був хоч і не рідний, але гарний, і їжа смачна, і друзі веселі. 

Набралася наша пташка сили силенної, виросла трохи, зміцніли її крила, і коли прийшов час, з легкістю вона повернулася додому. Та ще й багато цікавих історій розповідала своїм друзям, які теж повернулися до рідного лісу у підніжжя вулкану. 

І завжди пам’ятала пташка – де б ти не був ТРЕБА ЖИТИ.

Наталія Купина