Діти війни
- Мені шість. Я жив у Чернігові.
- Мені три. Я жила у Гостомелі.
- Мені чотирнадцять. І я жив у Києві.
- Я вцілів і тепер живу в Любліні.
- А я дивом опинилась у Львові.
- Мене прихистили в Берліні.
- А я досі сплю в тернопільській школі.
- Моя могила у дворах Ірпеня,
- А я так і лишивсь під Макаровим.
- А я тихе сумське янголя,
- А я без руки. Мені поталАнило.
- Я ніколи не побачу тата і маму.
- А я загубилася в потязі.
- Моєї школи позавчора не стало.
- А я сплю в зимовому одязі...
- А я народилась в метро!
- А мене з вогню виніс воїн!..
- А мені прилетіло в вікно,
Але мама накрила собою...
***
Вони говорять хором
До світу, до зброї, до неба,
Вони похлинулися горем
І дивляться, ворог, на тебе.
Автор: Світлана Фіялка
