tag:blogger.com,1999:blog-11689025638070017072024-03-27T07:47:50.974+02:00НОВИНКИ ВІД ІНФОРМИНКИНаталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comBlogger535125tag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-26313070416901369582024-03-20T15:21:00.000+02:002024-03-20T15:21:24.646+02:00НЕЗЛАМНЕ МІСТО: СЕРГІЙ ЖАДАН ПРЕЗЕНТУВАВ КНИГУ ПРО ХАРКІВ<p> <span style="background-color: white; color: rgba(0, 0, 0, 0.9); font-family: GothamPro, Arial, "Times New Roman"; font-size: 17px;">У Харкові презентували проєкт «Книга-мандрівка. Міста» за участі Сергія Жадана. Перша книга — про незламний Харків.</span></p><p><span style="background-color: white; box-sizing: inherit; font-family: "open sans";"><span style="font-size: medium;"></span></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhYZbVGwlRLCgfw9wQ_j5WbFNAba952n4ZI5-WETvZ8kjNcHRR1Xpw8zU0NNgMgN716raVFFONJHnKDxUn4mC0Ar4uMFC5ScrR8r2ghtL1oncWQSRvNsLJe3649PA9JzTIzQ5lKLqiqstmx1sza160K7Td7dNujZpQy3UK_y1Lz2YD5jI433PlDRpZEn5TN" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="541" data-original-width="810" height="268" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhYZbVGwlRLCgfw9wQ_j5WbFNAba952n4ZI5-WETvZ8kjNcHRR1Xpw8zU0NNgMgN716raVFFONJHnKDxUn4mC0Ar4uMFC5ScrR8r2ghtL1oncWQSRvNsLJe3649PA9JzTIzQ5lKLqiqstmx1sza160K7Td7dNujZpQy3UK_y1Lz2YD5jI433PlDRpZEn5TN=w400-h268" width="400" /></a></div><span style="background-color: #f2f2f2; font-size: large; text-align: start;">Команда проєкту «Книга-Мандрівка. Міста» Сергій Жадан та Ірина Тараненко</span></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: justify;"><div class="article-body" itemprop="articleBody" style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: rgba(0, 0, 0, 0.9); font-family: GothamPro, Arial, "Times New Roman"; font-size: 16px !important; height: auto !important; line-height: 22px !important; margin: 0px 0px 40px; padding: 0px; position: relative; text-align: left; transition: none 0s ease 0s !important;"><p class="p1" style="box-sizing: border-box; font-family: inherit !important; line-height: 22px !important; margin: 0px auto 18px; max-width: 740px; padding: 0px; text-align: justify; text-indent: 10px !important; transition: none 0s ease 0s !important;"><span class="s2" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;">18 березня у Харкові відбулась офлайн-презентація першої книги проєкту «<a href="https://viva.ua/news/17678-v-ukraini-startuye-proyekt-kniga-mandrivka-mista" rel="noopener noreferrer" style="-webkit-tap-highlight-color: rgba(0, 0, 0, 0); box-sizing: border-box; color: #be1f28; outline: 0px; text-decoration-line: none; transition: none 0s ease 0s !important;" target="_blank">Книга-мандрівка. Міста</a>». Представили її письменник, музикант та волонтер Сергій Жадан та засновниця креативної агенції Green Penguin і співзасновниця анімаційного видавництва Books&Cartoons Ірина Тараненко. Книга у форматі абетки розповідає про визначні постаті та місця <a href="https://starylev.com.ua/knyga-knyzecka-mandrivocka-xarkiv" rel="nofollow noopener noreferrer" style="-webkit-tap-highlight-color: rgba(0, 0, 0, 0); box-sizing: border-box; color: #be1f28; outline: 0px; text-decoration-line: none; transition: none 0s ease 0s !important;" target="_blank"><span class="s3" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;">залізобетонного Харкова</span></a>.</span></p><p class="p4" style="box-sizing: border-box; font-family: inherit !important; line-height: 22px !important; margin: 0px auto 18px; max-width: 740px; padding: 0px; text-align: justify; text-indent: 10px !important; transition: none 0s ease 0s !important;"><span class="s2" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;">«Про Харків завжди було і залишається багато стереотипів. Проте сьогодні важливо, щоб ці стереотипи були саме україноцентричними, такими, які б працювали й на наше місто, й на єдність нашої країни. Тому ми із командою намагалися підібрати наші символи під кожну літеру нашої української харківської абетки. Ясна річ, ми намагалися подати історію Харкова більш-менш об’єктивно. Такий формат, де на одну літеру можна обрати лише одну локації чи прізвище, з одного боку нас стримував, проте з іншого — змушував проявляти креативність і шукати цікаві шляхи та знахідки», — зазначив Сергій Жадан.</span></p><p class="p4" style="box-sizing: border-box; font-family: inherit !important; line-height: 22px !important; margin: 0px auto 18px; max-width: 740px; padding: 0px; text-align: justify; text-indent: 10px !important; transition: none 0s ease 0s !important;"><span class="s2" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjImDghnPkzKDH1Plha9sujZVVpbQDND4nYqMrtIsvzMT8hgs-D52mUVolXo8kZEXkzTq2t9Rriz2v3N_IkwKo42rdpH3soIYtlKKeb2sDiLoTwx6tN7jazpIGUBEiHR7Qa771Bm44CdojdXZzviCGNMDnAkgPhvGrnjo0Y7ELbSFtecRr6N1CRBfSrkf8C" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="520" data-original-width="810" height="256" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjImDghnPkzKDH1Plha9sujZVVpbQDND4nYqMrtIsvzMT8hgs-D52mUVolXo8kZEXkzTq2t9Rriz2v3N_IkwKo42rdpH3soIYtlKKeb2sDiLoTwx6tN7jazpIGUBEiHR7Qa771Bm44CdojdXZzviCGNMDnAkgPhvGrnjo0Y7ELbSFtecRr6N1CRBfSrkf8C=w400-h256" width="400" /></a></div><span class="s1" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;">«Книга-мандрівка. Міста» розпочалася з Харкова, про нього минулого тижня на </span><span class="s2" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;">YouTube</span><span class="s1" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;">-каналі проєкту вийшов мультфільм. Серія передбачає також книги та анімаційні фільми про Чернігів, Суми, Запоріжжя, Миколаїв та Київ, які команда проєкту презентує протягом березня-квітня 2024 року.</span><p></p><p class="p4" style="box-sizing: border-box; font-family: inherit !important; line-height: 22px !important; margin: 0px auto 18px; max-width: 740px; padding: 0px; text-align: justify; text-indent: 10px !important; transition: none 0s ease 0s !important;"><span class="s1" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;">«Вісім років тому ми почали з «Книги-мандрівки. Україна», але вона швидко переросла в кроссекторальний проєкт, який знаходиться на перетині аудіовізуального мистецтва і літературної справи. Ми працюємо в форматі «</span><span class="s2" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;">едьютейнмент</span><span class="s1" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;">», намагаємось знайти найцікавіші факти й небанально подати їх живою сучасної українською мовою. Ми завжди всі наші продукти намагались робити такими, щоб вони були зрозумілі 6-річній дитині та цікаві Нобелівському лауреату. Від початку повномасштабного вторгнення, ми розуміли, що хочемо продовжувати розказувати про нашу країну, про наші незламні міста, їхніх героїчних мешканців, які й надихнули реалізувати цей проєкт», — розповіла Ірина Тараненко.</span></p><p class="p1" style="box-sizing: border-box; line-height: 22px !important; margin: 0px auto 18px; max-width: 740px; padding: 0px; text-align: justify; text-indent: 10px !important; transition: none 0s ease 0s !important;"><span style="text-align: left;">«Книга-мандрівка. Міста» — єдиний проєкт, який реалізується</span><span class="Apple-converted-space" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; text-align: left; transition: none 0s ease 0s !important;"> </span><span style="text-align: left;">одночасно у двох форматах: мультфільми, що публікуються на офіційному YouTube-каналі спільноти «</span><a href="https://www.youtube.com/watch?v=F0v0B0ICjLE" rel="nofollow noopener noreferrer" style="-webkit-tap-highlight-color: rgba(0, 0, 0, 0); box-sizing: border-box; color: #be1f28; outline: 0px; text-align: left; text-decoration-line: none; transition: none 0s ease 0s !important;" target="_blank"><span class="s3" style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px; transition: none 0s ease 0s !important;">Книга-мандрівка. Україна</span></a><span style="text-align: left;">», та книги, які видає «Видавництво Старого Лева». Проєкт «Книга-мандрівка. Міста» створено за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID «Зміцнення громадської довіри» (UCBI). Серед друзів та партнерів проєкту — Укрзалізниця, 1+1 media, Київстар ТБ, онлайн-журнал VIVA!, Моршинська та відомі українці, які підтримують свої рідні міста.</span></p></div></div><p><span style="background-color: white; box-sizing: inherit; font-family: "open sans";"><span style="font-size: medium;"><a href="https://viva.ua/events/17691-nezlamne-misto-sergiy-zhadan-prezentuvav-knigu-pro-harkiv">Джерело</a><br /><br /></span></span></p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-34597441782395731402024-03-02T19:00:00.005+02:002024-03-02T19:01:59.347+02:00Лелека – живий символ України<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdBsI85q2VdnbCdY3QncjUmNkKB0lN5hqXvrtF0ovltqQPj6aHRpTAKL1Xe2fHWuiCufD4PGwhGUUXDXqMw1BWTSln8LyB3UYDw5f-4Q6d53SzBCGu9KUiysprzj6PZ57PUjhhYzRd86hYf4IgGqEPkv2CnkxAUyLF_OAYqs0J_DuBUjdyOes1WsDbEI69/s640/leleky.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="427" data-original-width="640" height="214" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdBsI85q2VdnbCdY3QncjUmNkKB0lN5hqXvrtF0ovltqQPj6aHRpTAKL1Xe2fHWuiCufD4PGwhGUUXDXqMw1BWTSln8LyB3UYDw5f-4Q6d53SzBCGu9KUiysprzj6PZ57PUjhhYzRd86hYf4IgGqEPkv2CnkxAUyLF_OAYqs0J_DuBUjdyOes1WsDbEI69/s320/leleky.jpg" width="320" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div>Лелечий край… Так поетично називають нашу Україну. Тепла плодюча земля з безліччю річок, озер, ставків, заплав і плавнів – все це створило умови для проживання лелеки на нашій землі. Білий лелека, бусол, бузьок, чорногуз… Оселився він біля наших осель, у наших душах, як символ краси, кохання, родинної злагоди.<span><a name='more'></a></span><p>Кожне лелече гніздо – це той дивосвіт, без якого не уявляємо українського села чи містечка. Якою радістю наповнюється душа, коли птахи спускаються на гніздо і сповіщають про своє щасливе повернення з далеких країв!</p><p>Політ цього птаха погожої весняної днини супроводжується не інакше як вдячним поглядом, у якому - повага й захоплення. Бо лелека, вважай, є невід’ємною суттю нашого буття. Він є символом статку, злагоди, а ще «приносить» немовля щасливим батькам. Діти, які хотіли мати сестричку, за порадою старших вибігали за ворота і гукали: “Буську, буську, принеси Маруську!”</p><p>Традиційний птах має й історичну біографію: у наших предків вважався втіленням душі пращурів, а відтак у нашому краї лелека здавна мав імідж священного птаха. Отож і зараз, у погіддя, в будь-якому селі наші краяни, одірвавшись від господарських справ, мають нагоду милуватися клопотами лелечої пари біля свого гнізда, вимощуванням, «капремонтом» пташиної оселі, клекотінням ширококрилих.....</p><p>Як і людина, лелека може плакати: "Бузьок може нудитися за хижею, в якій жив, ще як був чоловіком, - розповідається в одній легенді. – То він гніздо і в’є на дахах і живе коло людей. Ми часто можемо бачити, як він журиться. Стоїть годинами на одному місці з опущеним дзьобом – плаче й думає про своє людське життя”. Лелека сумує, коли бачить свари поміж людьми: "стане нерухомо на одній нозі і плаче гірко... А як бачить добро між людьми, то калатає своїм дзьобом. </p><p>То він так радіє”.</p><p>Зацікавило 😉 більше інформації про лелек знайдете у фондах Чернігівської обласної бібліотеки для дітей </p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-81708697137144044942024-02-18T10:47:00.003+02:002024-02-18T10:49:26.312+02:00Як говорити з дітьми про війну<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgCgdHpHec9O21D4JFLqmREkGA9LQ3kKtNGLvKrzwWBL0v2qIDY3RPeQRmfZA3lZrhU4IodP7g2j4lAP8OtiWKYcwf3NGQku2fHPOEfsiY5b5vBNnu26ZQP2UOCb662t0H9AdeBGu0yUPc3dfbQn3xDvrhr-hd-KIkfPCHAuQIq-Qf0O53vgbhlckTrTQ3C/s1280/6585800da4ad0975881970.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="853" data-original-width="1280" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgCgdHpHec9O21D4JFLqmREkGA9LQ3kKtNGLvKrzwWBL0v2qIDY3RPeQRmfZA3lZrhU4IodP7g2j4lAP8OtiWKYcwf3NGQku2fHPOEfsiY5b5vBNnu26ZQP2UOCb662t0H9AdeBGu0yUPc3dfbQn3xDvrhr-hd-KIkfPCHAuQIq-Qf0O53vgbhlckTrTQ3C/s320/6585800da4ad0975881970.jpg" width="320" /></a></div><p></p><p>Міністерство освіти і науки розробило посібник «Як говорити про російсько-українську війну у школі? Уроки стійкості, боротьби та перемог». Його мета — сприяти у формуванні громадянської позиції в учнів і учениць, навчити розрізняти факти і фейки, не піддаватися маніпуляціям і ворожій пропаганді.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>Посібник містить три розділи:</p><p>"Навіщо" — чому важливо говорити про війну в школі.</p><p>Розділ про інформаційну війну, плюралізм, а також "історії стійкості, боротьби та перемог". "Школярі не споживачі наративу, а його співтворці", — акцентують автори посібника.</p><p><br /></p><p>"Що" — на чому варто акцентувати під час розмов.</p><p>У цій частині посібника є інформація про ключові фейки, пов'язані з російсько-українською війною, ворожі маніпуляції та історичні факти на противагу. Наприклад, учням пояснюють, що війна між Росією та Україною розпочалася в лютому 2014 року, пояснюють термін "рашизм" тощо. Окрім цього, розповідається про війни та суспільство загалом, причини воєнних конфліктів. З цього розділу також можна дізнатися, як організувати хвилину мовчання, щоб вона "не перетворилася на формальність".</p><p><br /></p><p>"Як" — як донести потрібну інформацію через конкретні вправи й техніки.</p><p>Посібник висвітлює думку, що "війна — це про кожного": військових, волонтерів та цивільних. Окрім цього, автори пропонують варіанти організації дискусій про виявлення та подолання травм, а також навчають учнів безпечної поведінки за допомогою ігор.</p><p>Завантажити безкоштовно <a href="https://mon.gov.ua/ua/news/yak-govoriti-pro-rosijsko-ukrayinsku-vijnu-v-shkoli-mon-stvorilo-posibnik">тут</a></p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-61863399815851063142024-02-12T08:58:00.001+02:002024-02-12T08:59:08.826+02:0060 важливих фраз, які повинна почути кожна дитина<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjnWkPAEmR8A3gFdCy_OuhT66dAQrJXw2_A0FRKzz2CPYJKfyhsm9x4IctoN3R62u8kUk9CfZ4QujgknCHmFvpcJ2ipjvUMNvGQ7MiuPBvVfsOKmG_arTZ6btpq_I8Zg79Pk_1-61HdMZ5atzhtPAHFqTth0whiIWex6t00w6e90cA88H0Tx4X4VGGzFAU-/s640/5-%D0%BC%D0%BE%D0%B2-%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D0%B4%D0%BE-%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9_1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="391" data-original-width="640" height="196" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjnWkPAEmR8A3gFdCy_OuhT66dAQrJXw2_A0FRKzz2CPYJKfyhsm9x4IctoN3R62u8kUk9CfZ4QujgknCHmFvpcJ2ipjvUMNvGQ7MiuPBvVfsOKmG_arTZ6btpq_I8Zg79Pk_1-61HdMZ5atzhtPAHFqTth0whiIWex6t00w6e90cA88H0Tx4X4VGGzFAU-/s320/5-%D0%BC%D0%BE%D0%B2-%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D0%B4%D0%BE-%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9_1.jpg" width="320" /></a></div><br />Іноді ми просто не знаємо, як висловити дитині свою любов, що сказати, крім «чудово» і «молодець». А говорити про це дуже важливо. Батьківські слова, як чарівні талісмани, залишаться з дитиною на довгі роки і будуть захищати, надихати і підтримувати все життя.<p></p><p>Подаємо список найважливіших, на думку дитячих психологів, фраз, які допоможуть виразити безмежну любов до вашої дитини.</p><p>60 важливих фраз, які повинна почути кожна дитина</p><p><a href="http://abetka.ukrlife.org/60fraz.html">http://abetka.ukrlife.org/60fraz.html</a></p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-34253771609456797012023-12-31T18:07:00.003+02:002023-12-31T18:09:08.850+02:0031 грудня - Меланки!<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEildWM4ze0IJXg-2bW8txZyuDETvDVCB5Dhrfjh6BcqOGQrXfcEYRBEKANAZFXug_4FjdotCCuM5ygDg9P6LKE9DwLMe0EMsOAU9aqsGjS-MJigjwXMSxCyT0KQVPY8fSfP_ifaHFDiNyqFGC3DquCVntEkvn-nWdYjEABw7VT5uhngfUX1e3RsDfwowJky/s604/FB_IMG_1704038712145.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="604" data-original-width="381" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEildWM4ze0IJXg-2bW8txZyuDETvDVCB5Dhrfjh6BcqOGQrXfcEYRBEKANAZFXug_4FjdotCCuM5ygDg9P6LKE9DwLMe0EMsOAU9aqsGjS-MJigjwXMSxCyT0KQVPY8fSfP_ifaHFDiNyqFGC3DquCVntEkvn-nWdYjEABw7VT5uhngfUX1e3RsDfwowJky/s320/FB_IMG_1704038712145.jpg" width="202" /></a></div><p></p><p>Люди добрі, пустять до хати Меланочку,</p><p>Чепурилась дівка з самого раночку.</p><p>Пустіть, не тримайте, хоче щедрувати,</p><p>Щастя, радості любові побажати.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>Достатку, врожаю повнії міхи, </p><p>Високі коноплі до самої стріхи.</p><p>Дайте Меланочці ковбаски і горішки,</p><p>Налийте і слоїк меду трішки.</p><p>Покладіть калачі, пироги, пампушки,</p><p>Можливо маєте в коморі грушки?</p><p>Меланочка вам нині щедрувала,</p><p>А ви віддячте - дайте сала.</p><p><br /></p><p>Щедрий вечір, Новий рік,</p><p>Най буде ліпше ніж торік.</p><p>Щедрий вечір, добрі люди,</p><p>Най перемога нам прибуде! 🙏</p><p><br /></p><p>26.12.2023</p><p>Ірина Зінковська</p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-56804354577129787202023-12-23T16:45:00.000+02:002023-12-23T16:45:40.344+02:00Колядки<p><br /></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUPJg5Tf6MbMOT5xWmC7hEKDHeGQP8t3vDFrJkDS56_fNOQfJPNylcnAOviZT_MVUWlIKqHoMcStKk8sDv1DmRLkmTU54KKvHxY9INiNCPWRuB_zKc0_ELWVw5SN4AyscH5pd5NveMmTmx54sfhFpLOR7y5ND9TdozMB7NFepdS-kjwVUo54D3hvyBHBx1/s386/IMG_20231223_154259.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="386" data-original-width="345" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUPJg5Tf6MbMOT5xWmC7hEKDHeGQP8t3vDFrJkDS56_fNOQfJPNylcnAOviZT_MVUWlIKqHoMcStKk8sDv1DmRLkmTU54KKvHxY9INiNCPWRuB_zKc0_ELWVw5SN4AyscH5pd5NveMmTmx54sfhFpLOR7y5ND9TdozMB7NFepdS-kjwVUo54D3hvyBHBx1/s320/IMG_20231223_154259.jpg" width="286" /></a></div><p>Коляд, коляд, колядниця,</p><p>Буду щастям я світиться,</p><p>Буду йти від хати в хату,</p><p>Людям світло дарувати,</p><p>Принесу надію й віру,</p><p>Побажаю щиро миру,</p><p>Вже на небі зірка сяє,</p><p>Бог родився, спів лунає!</p><p>Славімо його гарненько,</p><p>Тож несіть скоріш смачненьке!</p><p>Пригостіть, не пошкодуйте,</p><p>Світу вдячність подаруйте!</p><p>*****<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>Коляд, коляд, колядниця,</p><p>Чи ви встигли зарядиться?</p><p>Чи є їжа в вашім домі?</p><p>Чи тепло є нині в ньому?</p><p>Чи любов вас нині гріє?</p><p>Чи живе у домі мрія?</p><p>Коляд коляд колядниця,</p><p>Хай усе-усе здійсниться!</p><p>Колядую і з порогу</p><p>Всім бажаю перемоги!</p><p>Бог родився, не журіться,</p><p>І добром своїм діліться!</p><p>******</p><p>Заглядає у вікно</p><p>Зима білолиця,</p><p>Зазвучала в кожнім домі</p><p>Коляд-колядниця,</p><p>І посипались в торби</p><p>Щедрі подарунки,</p><p>Понесли колядники</p><p>Солодкі пакунки,</p><p>А господарям лишили</p><p>Добрі побажання</p><p>І з народженням Христа</p><p>Щирі привітання!</p><p>*****</p><p>Місто снігом присипає,</p><p>Я зі святом вас вітаю!</p><p>Від мене колядочка,</p><p>А з вас шоколадочка</p><p>Вам мої потішки -</p><p>З вас горішків трішки</p><p>І цукерок жменьку.</p><p>Будьте щасливенькі!</p><p>Слухайте колядку</p><p>І живіть в достатку,</p><p>Най усе збувається,</p><p>Син Божий рождається!</p><p>*****</p><p>Коляд, коляд, колядин!</p><p>Я у батька не один,</p><p>Маю братика малого,</p><p>Колядую ще й за нього!</p><p>Я великий, він маленький -</p><p>Дайте нам цукерок жменьку,</p><p>Ще смаколики готуйте</p><p>І нічого не шкодуйте,</p><p>Або дайте грошей,</p><p>Щоб рік був хороший!</p><p>*****</p><p>Коляд, коляд, коляда,</p><p>Свято в гості загляда,</p><p>Будьте щедрі, дорогенькі,</p><p>Приготуйте щось смачненьке,</p><p>Добром не скупіться,</p><p>З нами подільться,</p><p>А ми заспіваємо -</p><p>Щастя побажаємо:</p><p>Господарю повен дім,</p><p>Щоб усе було у нім,</p><p>Господині - ладу,</p><p>Дайте шоколаду,</p><p>Хай в родині буде мир -</p><p>Ковбасу несіть і сир,</p><p>Кладіть в торбу гроші -</p><p>Буде рік хороший!</p><p>Будете весь рік багаті,</p><p>Щедрий вечір вашій хаті!</p><p>(С) Ніколенко Вікторія</p><p>Ілюстрація Катерини Підлісної</p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-82965992568852183462023-12-21T14:01:00.001+02:002023-12-23T16:47:53.642+02:00Пора добра й див: 18 дитячих і підліткових новинок про зиму та Різдво<blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px;"><p style="text-align: justify;"><span>П</span><span style="font-family: "museo light", Arial, serif;">сля торішнього затишшя цьогорічний передріздвяний репертуар українських видавництв вражає різноманіттям.</span><span style="font-family: "museo light", Arial, serif;">18 книжок із цього огляду — далеко не повний перелік новинок, якими потішили дітей і підлітків видавці. Загалом серед них є молодіжні ромкоми, детективи, теплі, добрі і зворушливі оповідки, нові варіації на тему класичних різдвяних історій та різноманітні адвент-календарі. Схоже, що цього року книжки українських авторів переважають над перекладними. І в них прямо чи опосередковано, але присутня тема війна, розлуки, втрати дому й рідних людей. Але також і відчуття надії та сподівання на диво, яке часто трапляється на Різдво.</span></p></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px;"><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px;"> </p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157097" decoding="async" height="857" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/rizdviana_shapka_ianholynky.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/rizdviana_shapka_ianholynky.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/rizdviana_shapka_ianholynky-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/rizdviana_shapka_ianholynky-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/rizdviana_shapka_ianholynky-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Різдвяна шапка Янголинки</span></p></blockquote><p> </p><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px;"><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px;"><i>Грася Олійко. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. — 36 с.</i></p><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>3+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> <span style="background-color: transparent; text-align: justify;">Різдвяна пора надихає на добрі вчинки. Кому про це знати краще, ніж Янголинці,</span><span style="background-color: transparent; text-align: justify;">яка має важливу місію — розсипати над містом різдвяний настрій і спонукати людей творити добро. Виконуючи свою роботу, вона помітила самотнє покинуте кошеня, яка замерзло і зголодніло. Янголинка не могла б забрати його до себе, але зуміла про нього подбати: загорнула у свою шапку й поклала туди, де його неодмінно помітять люди з чистим серцем — у різдвяну шопку біля ялинки. І справді, кошеня у шапці Янголинки знаходить сім’я, яка й забирає його додому. Але найбільша дивина стається потім, коли люди виявляють, що це не вперше вони допомагають Янголинці, а вона — їм.</span><span style="background-color: transparent; text-align: left;"> </span></p></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px;"><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;">Грася Олійко написала й намалювада дуже світлу й добру історію, яка надихає дорослих і дітей бути уважними до того, що відбувається навколо, дарувати тепло тим, хто цього потребує, і відкривати серця самотнім і загубленим створінням. Особливо напередодні Різдва.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157098" decoding="async" height="857" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/pryhody_poshtovykh_myshok.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/pryhody_poshtovykh_myshok.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/pryhody_poshtovykh_myshok-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/pryhody_poshtovykh_myshok-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/pryhody_poshtovykh_myshok-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Пригоди поштових мишок на Півночі</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Ігне Зарембайте, Гнета Аліце ; пер. з лит. Беатріче Беляція. — Чернівці : Чорні Вівці, 2023. — 104 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>4+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px;"> <span style="text-align: justify;">Із героями цієї історії шанувальники(ці) творчості Ігне Зарембайте уже знайомі, але якщо навіть ні — не біда, адже вона цілком завершена й повноцінна. Це оповідь про мишок Берту, Людвіка та Гою, які працюють на пошті. Колись вони допомогли Різдвяному Дідусю виконати бажання хлопчика, яке той самотужки ніяк не міг здійснити, — знайти друга. На знак вдячності Різдвяний Дідусь запросив їх у будь-який час навідатися на Північний Полюс. І ось старша мишка Берта відчула, що час пережити цю пригоду настав. </span></p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Утім, все відбувається зовсім не так, як мріялося мишкам: після важкої дороги їх зустрічає андроїд, замість ельфів всю роботу виконують роботи, подарунками, які важко втілити, взагалі ніхто не переймається, а Різдвяний Дідусь тільки й знай, що цілими днями чаює і розважається. Прикро вражені мишки спершу спостерігають за всім, а потім влаштовують невеличку революцію. Адже вони переконані, що навіть найскладніші бажання дітлахів варті того, щоби бодай спробувати їх здійснити. Навіть якщо для цього доведеться залучити додаткових помічників.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Різдвяні подарунки не мають бути безликими, щирі прагнення кожної дитини потребують тепла й уваги, а Різдвяний Дідусь не мусить працювати сам, адже у світі є стільки добрих людей і тварин, готових прийти на допомогу! Саме про це і йдеться у цій цікавій і добрій книжці.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157099" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/ihrashok_povnyj_budynok.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/ihrashok_povnyj_budynok.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/ihrashok_povnyj_budynok-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/ihrashok_povnyj_budynok-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/ihrashok_povnyj_budynok-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Іграшок повний будинок</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>упор. Оксана Лущевська ; іл. Анни Вільчинської. — Чернівці : Чорні Вівці, 2023. — 104 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>4+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px;"> <span style="text-align: justify;">«Іграшок повний будинок» — це адвент-календар для наймолодших читачів, збірка з 25-ти оповідань, які можна було б читати по одному до самого Різдва. Але можна й «проковтнути» по кілька за вечір, адже ці історії цікаві й легкі, та водночас лишають по собі післясмак важливих тем та ідей, які можна обміркувати. </span></p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Герої оповідань — діти, їхні батьки й іграшки. Власне, темою іграшок — знайдених, покинутих, загублених і врятованих, улюблених, добрих і іноді вредних — поєднані всі історії. Данилко з татом, який приїхав із війська, рятує з пісочниці зеленого дракона, Кіра, змушена разом з батьками зненацька покинути свій дім, будує новий, іграшковий, а Соня дарує дім та ім’я зеленоокому песику Телесикові. Мишко читає Барабуці книжку про роботів, а лялька Анабель Лід стає шпигункою.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Авторки цих оповідань — відомі українські дитячі письменниці Валентина Вздульська, Ольга Купріян, Христя Венгринюк, Оксана Лущевська і Галина Ткачук. Тексти написані з любов’ю, теплом, добрим гумором. А ще авторкам вдалось у своїх текстах підібрати «дитячу» інтонацію, що допомагає говорити з маленькими читачами-слухачами нарівні. І завдяки цьому оповідання, хоча й містять важливі та глибокі меседжі, не звучать занадто повчально.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157100" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/prodavtsi_khmar.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/prodavtsi_khmar.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/prodavtsi_khmar-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/prodavtsi_khmar-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/prodavtsi_khmar-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Продавці хмар. Різдвяна історія</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Юля Смаль ; іл. Ольги Ребдело. — Київ : Моя Книжкова Полиця, 2023. — 48 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>5+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Як живуть, про що мріють і коли готуються до Різдва сови? Про все це розповідає нова книжка справжньої соволюбительки Юлі Смаль. У центрі історії — родина сов, яка прихистила двох маленьких пугачиків. І ще з літа, слухаючи старовинну колискову мами-сови про різдвяну ніч, совенята й пугачики міркують про те, що вони хотіли б отримати в подарунок на Різдво. Відчувши їхні бажання, мама-сова пише листа янголам — продавцям хмар. Вони збирають по всьому світі найідеальніші краплини води, щоб сформувати з них хмари, з яких випаде різдвяний сніг чи дощ. А з ним — дідо-Сова з подарунками для малечі. От тільки деякі совенята не можуть визначитися зі своїми бажаннями аж до грудня, і їхній продавець хмар дуже нервує: чи ж устигне виконати намріяне?</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Це красива, ніжна й глибока історія для всіх, хто обожнює сов, але не тільки. Бо вона також про відчуття сім’ї і родинні стосунки. А ще про силу істинних бажань, які йдуть із самого серця, та про пошук отого унікального покликання, захоплення чи прагнення, яке зробить щасливим саме тебе.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157101" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/tvoia_rizdviana_istoriia.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/tvoia_rizdviana_istoriia.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/tvoia_rizdviana_istoriia-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/tvoia_rizdviana_istoriia-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/tvoia_rizdviana_istoriia-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Твоя різдвяна історія</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Анна Дьоміна, Саша Войцехівська, Таніта Маре ; упор. Ольга Пінчук ; іл. Ксенії Маркевич. — Чернівці : Парасоля, 2023. — 72 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>5+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px;"> <span style="text-align: justify;">Кожен має власний «рецепт» Різдва — набір отих речей і справ, які позначають наближення свята. Головний герой цієї історії — хлопчик Матвій, який з батьками переїхав із Херсона у Рівне, відчуває, ніби його Різдво зникло — йому геть бракує святкового настрою. Та незнайомець вручає йому книгу дивовижних історій, персонажі яких займаються різноманітними різдвяними справами — прикрашають ялинку, пишуть листи до святого Миколая, печуть ароматне печиво або пишні пампухи, прикрашають вікна витинанками, плетуть різдвяних Павуків чи майструють зірку для вертепу. Кожна така історія надихає Матвійка і його батьків взятися за схожі активності або ж пригадати сімейні традиції з дитинства. І таким чином створити власну історію Різдва.</span></p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> До речі, наприкінці книжки є кілька аркушів з питаннями і місцем для відповіді, де маленькі читачі можуть занотувати різдвяні традиції своєї сім’ї, речі, які асоціюються зі святом, пригадати подарунки з найцікавішими історіями і навіть намалювати своє улюблене Різдво.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157103" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/kit_levchyk.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/kit_levchyk.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/kit_levchyk-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/kit_levchyk-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/kit_levchyk-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Кіт Левчик і Святий Миколай</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Наталка Малетич ; іл. Олександра Шатохіна. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. — 32 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>5+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px;"> <span style="text-align: justify;">Ви знаєте, що у Львові є два мери — один людський, а другий котячий? Саме про кота Левчика, який мешкає у міській ратуші, зустрічається з поважними гостями, має купу клопотів і допомагає вирішувати важливі справи (наприклад, піклуватися про самотніх котиків і собачок), розповідається у цій історії. </span></p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Левчик у кабінет мера потрапив маленьким кошеням, швидко там обжився і загалом велося йому дуже непогано. Але він сумував за мамою — Чорною Кицею, яка мешкала у Польщі. І коли вже, було, зібрався до неї помандрувати, в Україну прийшло велике лихо — повномасштабна війна, а Львів наповнився котами й іншими домашніми улюбленцями, які разом зі своїми стривоженими людьми шукали прихисток на Заході України або поспішали до кордону. І Левчик, не покладаючи лап, допомагав дбати про всіх цих звірят. За справами збігав час, а мрія котика залишалася нездійсненою. Аж поки він не надумав написати листа до Святого Миколая. І ось у цей святковий день, коли, попри темряву, що запанувала у країні після обстрілів, таки сталося диво й загорілися вогні на головній ялинці Львова, здійснилась і мрія Левчика.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Це дуже світла й натхненна казка про надію, побудована на максимально реальному підґрунті, адже більшість її головних героїв та подій, про які йдеться, — справжні (навіть зустріч Левчика із псом Патроном!). А ще це історія про відповідальність людей і котів та про те, що шлях до власного великого майбутнього часто пролягає через турботу про інших.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157104" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/olenivka.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/olenivka.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/olenivka-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/olenivka-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/olenivka-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Оленичка і Малинівка</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Роза Бейлі / пер. з англ. Г. Яновської. — Харків : Жорж, 2023. — 96 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>5+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Для Оленички це була перша зима, тому все довкола здавалося таким незвичайним. Зачудувавшись довколишнім світом, Оленичка відстала від рідних оленів, заблукала й геть загубилася. Згадавши мамині настанови, вона придумала, як зігрітися від холоду: зустрівши пташку Малинівку, подружилася з нею і завдяки її допомозі відшукала дорогу до рідні. Та Малинівка виявилася не лише чудовою провідницею — вона поділилася з Оленичкою важливою життєвою мудрістю, яку варто знати як оленячим, так і людським дітям.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Це медитативна й спокійна зимова історія про дорослішання, дружбу й сміливість відкривати чудеса широкого й цікавого світу, а також вміння знаходити те внутрішнє світло, що осяватиме твій шлях. Ця книжка проілюстрована так щедро, що повністю занурює читачів в атмосферу зимового лісу й допомагає прожити цю пригоду разом із героями.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157105" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/istorii_druziv.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/istorii_druziv.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/istorii_druziv-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/istorii_druziv-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/istorii_druziv-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Історії друзів з Горішкових Плавнів</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Катерина Єгорушкіна ; худ. Поліна Угарова. — Харків : Віват,2023. — 80 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>6+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> У лісове селище Горішкові Плавні приходить зима, і всі звірята готуються до неї по-різному. Поки ведмедичка Василинка ніяк не збереться впасти в зимову сплячку, її пандочка Лін, засмучена, що першу зиму доведеться зустріти без подруги, придумує маленьку хитрість. Родина кенгуру мандрує зимувати до Нової Гвінеї, де малий Кіко зустріне друга, якого давно не бачив, але тривала розлука призведе до деяких непорозумінь. Хом’ячечка Кася шукатиме усамітнення серед вихору зимових розваг. Котик Лукаш пожертвує новорічними горішками, але знайде друзів. А сім’я мишок прихистить друзів-щурів, які через власну нерозважливість позбулися дому.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Ці історії цікаві, місцями навіть драматичні, у них легко можна знайти паралелі з реальним життям. А найважливіше — після кожної із них є поради із Совиної Порадні, окремо для дітей і дорослих, де спочатку розповідають, як впоратися з певними емоціями та ситуаціями, а потім — як допомогти у цьому дітям.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157106" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/ianholska_skrypka.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/ianholska_skrypka.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/ianholska_skrypka-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/ianholska_skrypka-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/ianholska_skrypka-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Янгольська скрипка</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Лариса Камінська. — Київ : РМ, 2023. — 48 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>6+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Старий скрипковий майстер пан Остап не вірив ні в чари музики, ні в магію Різдва. Щось у минулому зробило його таким черствим до святкових традицій, аж сусідські діти називали його Грінчем — руйнівником Різдва. Колядників він і на поріг не пускав. Не впустив і Славка зі сестричкою Яринкою, які жили в будинку навпроти. Утім, янгольські очі дівчинки запали йому в душу, бо нагадали про інше янголя, яке він знав багато років тому. </p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> І коли наступної зими до нього приходить Славко з проханням полагодити розбиту скрипку, адже без неї не вдасться влаштувати колядування й підбадьорити важкохвору сестричку, пан Остап згадує свої старі обіцянки і неочікувано для себе самого робить добру справу.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> «Янгольська скрипка» — історія і про чарівну силу музики, братню любов і турботу, а також про те, що інколи для того щоб сталося диво, не обов’язково чекати на янгола — можна самому ним стати. Лариса Камінська не лише написала її, а й проілюструвала ніжними акварелями, вдихнувши в цю красиву історію ще більше життя і натхнення на добрі справи.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157107" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/shchedryk.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/shchedryk.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/shchedryk-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/shchedryk-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/shchedryk-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Щедрик. Фантастична історія</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Оксана Лущевська ; іл. Аліни Колесник. — Київ : Моя Книжкова Полиця, 2023. — 48 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>7+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Найвідоміша українська пісня двічі яскраво прозвучала в знаменитому Карнеґі Голлі у Нью-Йорку. Уперше — у 1922 році, коли її виконував легендарний хор Кошиця, що надихнув американського композитора українського походження Вільговського написати слова «Carol of the bells», що стали знаними в усьому світі. Вдруге — через сто років, у 2022-му, у виконанні дитячого хору «Щедрик». </p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Оксана Лущевська провела паралель між цими подіями, створивши фантастичну історію, у якій простір і час накладаються один на одного. У центрі оповіді — співачка хору «Щедрик» Тоня, яку манливий і осяйний Нью-Йорк спершу цікавив більше, ніж пісня, яку вони мають співати. Але здійснивши несподівану подорож у часі, вона не лише більше дізнається про історію «Щедрика», а й глибше усвідомлює його цінність.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Український «Щедрик», американська «Carol of the bells» — неодмінні атрибути сучасного Різдва, і так чудово, що завдяки цій книжці діти зможуть більше дізнатися про цю історію. А чарівні ілюстрації Аліни Колесник додають цій книжці казкової атмосфери.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157108" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/zherar.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/zherar.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/zherar-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/zherar-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/zherar-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Різдвяні справи детектива Жерара</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;">І<i>ван Андрусяк ; іл. Анни Майти. — Харків : Віват, 2023. — 112 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>7+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Багато дітлахів уже знайомі із морськосвинським детективом Жераром. Він і заплутані справи розслідував, і відважно партизанив, коли Київщину окупували росіяни. Нова книжка Івана Андрусяка дарує шанувальникам жменьку свіжих, зимових пригод детектива Жерара, а заодно розповідає про деякі цікаві традиції — наприклад, святкування гуцульського Різдва.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Отож цього разу Жерар допоможе врятувати концерт до Дня святого Миколая, з яким у Витівку приїхав Оркестр дятла Дядечка, знайшовши втрачене віяло капібари, оживити «мертвих» одудів і зрозуміти, хто лякає горобців, а також з’ясує, що ночами ходить біля їхньої карпатської садиби, та допоможе ведмежаті повернути втрачену люльку. Розповідаючи зимові історії, Іван Андрусяк також знайомить із деякими народними звичаями та нагадує про воєнну дійсність, адже серед персонажів-тварин є переселенці зі східних, південних і північних регіонів України, а серед персонажів-людей — військові й волонтери.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157109" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/hrampus.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/hrampus.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/hrampus-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/hrampus-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/hrampus-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Грампус і його Жахливий та Підступний Різдвяний План</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Алекс Т. Сміт ; пер. з англ. Г. Яновської. — Харків : Жорж, 2023. — 176 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>7+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Коли є свято, неодмінно з’явиться хтось, хто хоче його зруйнувати. І саме з таким руйнівником Різдва, невдоволеним і недобрим Т. Грампусом, знайомить читачів ця розкішно ілюстрована книжка. Хто він такий, чому страшенно незлюбив багато речей, а найбільше Різдво, який план придумав, щоб його зруйнувати — про це все й не тільки, з карколомними пригодами й соковитими деталями розповідає ця історія. </p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Страшно й уявити, що могло б статися, якби Підступний План Грампуса вдався. Але коли є Різдво — то має бути й диво. Саме на Святвечір стається Дивовижа, яка допомагає полагодити те, що було зламане, а Грампусу — зустріти друзів і перестати бути лихим.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Це ще одна варіація на тему класичної історії, а її безперечними плюсами є кумедні й ошатні ілюстрації, веселі й зворушливі персонажі та загальний оптимістичний настрій.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157110" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/shchodennyk_rizdvianoi.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/shchodennyk_rizdvianoi.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/shchodennyk_rizdvianoi-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/shchodennyk_rizdvianoi-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/shchodennyk_rizdvianoi-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Щоденник різдвяного ельфа</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Бен Міллер ; пер. з англ. С.М. Романенко. — Харків : Ранок, 2023. — 208 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>9+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Ельфу Тоґу 160 років — усього 16 за людськими мірками, і він почувається невдахою. Рідні очікують, що він знайде роботу й почне дбати про себе сам, натомість він живе в тісній дитячій кімнаті з братиками-сестричками, возить їх у школу, дбає про побут і робить ще багато всього. А сам мріє стати різдвяним ельфом на фабриці Батечка Різдва. У вільний час Тоґ шиє іграшкових лемурів — трішки кривуватих і недоладних, але вони стають улюбленими іграшками дітлахів у селищі. </p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> І зрештою ця обставина, а також випадкове знайомство з руденькою Голлі, допомагають йому потрапити на стажування. Утім, не все йде гладко: на фабриці Батечка Різдва хтось краде подарунки, і, намагаючись знайти злочинця, Тоґ сам потрапляє до в’язниці. Але, звісно, все закінчується добре: з допомогою подруги йому вдається врятувати Різдво й навіть здобути омріяне звання різдвяного ельфа року.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Це дуже легка пригодницька історія, написана у форматі щоденника. І в ній, зокрема, йдеться про те, що неідеальні речі або вчинки, зроблені з любов’ю, набагато цінніші, ніж правильні й безликі, у яких немає жодної унікальності. А ще це чергове нагадування про те, що лиходії, які хочуть знищити свято, неминуче зазнають поразки, а завдяки зусиллям небайдужих людей (чи ельфів) Різдво неодмінно відбудеться.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157116" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/vechir_spovnenyj_chudes.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/vechir_spovnenyj_chudes.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/vechir_spovnenyj_chudes-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/vechir_spovnenyj_chudes-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/vechir_spovnenyj_chudes-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Вечір сповнений чудес</span></h3><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px;"><i>Йоанна Ягелло ; пер. з пол. Божени Антоняк. — Львів : Урбіно, 2023. — 128 с.</i></p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px;"><i>9+</i></p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Перед потребою врятувати Різдво опиняються і герої книжки Йоанни Ягелло — Марцель та Яренка. Але завдання стає значно складнішим, коли магію свята намагається відібрати не Грінч чи Крампус, а татова депресія. Їхньої мами більше немає з ними, вони мусили переїхати з будинку під соснами у квартиру в багатоповерхівці, а їхній тато перетворився на Сплячу Красуню — цілими днями лежить, зачинившись у кімнаті, спить або слухає сумну музику. </p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> На носі Різдво, а в дітей ні ялинки, ні подарунків, ні грошей, щоб купити смаколики на Святвечір. Марцель, якому щоночі сняться польоти у санях Святого Миколая, котрий показує йому картинки минулого, бере справу у свої руки: він готовий пожертвувати найулюбленішим, щоб потішити сестричку й повернути у дім відчуття Різдва. Але добре, що поруч з ними мешкає старенька сусідка пані Янка, якій, вочевидь, теж дуже кортить зробити різдвяне диво…</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Це дуже щемка, зворушлива й світла історія про те, що, навіть переживаючи важкі й темні часи, важливо не закривати своє серце, піклуватися про тих, хто поруч, і створювати маленьке свято хоча б із дрібниць. Робити добрі вчинки, підтримувати рідних і незнайомців, відтворювати звичні ритуали. Бо вогник Різдва, запалений в одному серці, притягує й гуртує інші серця і перетворює звичайний понурий вечір на вечір, сповнений чудес.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157117" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/rizdvianyj_buka.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/rizdvianyj_buka.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/rizdvianyj_buka-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/rizdvianyj_buka-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/rizdvianyj_buka-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Різдвяний Бука</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Тетяна Стрижевська. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. — 248 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>9+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Бука — старовинний дух, який приходить у ніч на Різдво й забирає подарунки у неслухів. Але в нинішньому світі про нього мало хто пам’ятає. І коли Владика та його найкращу подругу Таську її бабуся страхає Різдвяним Букою, діти тільки сміються. Хто ж знав, що незабаром їм доведеться зустрітися з ним? </p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Але перед тим трапиться стільки всього! Відмінник Владик намагатиметься вхопити двійку бодай з поведінки, сподіваючись, що вчителька викличе до школи його тата, який вже багато місяців воює на фронті, і цим самим здійснить його найзаповітніше бажання — відсвяткувати з татом День народження. Таська, яка вважає себе відьмочкою, старається допомогти другу в цьому — й одне з її заклинань зненацька діє. Поза тим друзі встигають посваритися — і миряться, опинившись у чарівній оселі Різдвяного Буки, який, виявляється, почувається страшенно самотнім і забутим. Але з допомогою Владика і Таськи він пізнає сучасні веселощі і знову відчує смак свята.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> «Різдвяний Бука» — історія легка й водночас глибока. Вона зачіпає теми, які нині хвилюють багатьох молодших підлітків — від взаємин з однокласниками до хвилювання за батьків, які захищають країну, від перших несвідомих симпатій до здійснення заповітних мрій. А ще ця історія про зв’язок сучасності й минулого і про давні важливі традиції.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157119" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/use_shcho_ia_khochu_na_rizdvo.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/use_shcho_ia_khochu_na_rizdvo.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/use_shcho_ia_khochu_na_rizdvo-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/use_shcho_ia_khochu_na_rizdvo-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/use_shcho_ia_khochu_na_rizdvo-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Усе, що я хочу на Різдво</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Венді Лоджіа ; пер. з англ. Д. А. Москвітіна. — Харків : Ранок, 2023. — 304 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>13+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Старшокласниця Бейлі — живе втілення Духу Різдва: вона обожнює цей сезон, залюбки носить смішні светри з оленями й слухає різдвяні пісні. У їхньої сім’ї є традиція — щороку влаштовувати для сусідів велику вечірку з обміном найрізноманітнішим різдвяним печивом, а сама дівчина має мрію — поцілуватися під омелою із хлопцем, який їй дійсно небайдужий. От тільки спочатку хлопця нема. А потім їх стає аж два — однокласник Джеймі, який виявляється глибшим і цікавішим, ніж їй здавалось у школі, і загадковий британець Чарлі. Бейлі незабутньо проводить час і з тим, і з іншим, і ніяк не може розібратись у почуттях. А Різдвом тим часом наближається…</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> «Усе, що я хочу на Різдво» — це дуже симпатичний підлітковий ромком із неодмінним хеппі ендом. Він наповнений ароматами святкової випічки, мелодіями різдвяних пісень (власне, назва кожного розділу відсилає до певної пісні) і навіть має дрібку янгольської магії. Рівно настільки, щоб не перетворити цю реалістичну історію на фентезі, але надихнути читачок і читачів повірити в долю і дива.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157122" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/v_ochikuvanni_rizdva.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/v_ochikuvanni_rizdva.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/v_ochikuvanni_rizdva-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/v_ochikuvanni_rizdva-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/v_ochikuvanni_rizdva-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /></h3><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px;"> <span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Advent stories: В очікуванні Різдва</span></p><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>упор. Світлана Вертола. — Київ : Прометей, 2023. — 256 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>15+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Адвентові збірки зазвичай створюють для дітей. Але підлітки також бажають просмакувати це наближення свята! Тож спеціально для них створили цю збірку оповідань, які можна читати по одному аж до Різдва (або, якщо закортить, і всі нараз). Кожна історія певним чином пов’язана із тою датою, якій присвячена — чи то з Андріївськими гаданнями, чи з викликами глобального потепління, чи навіть із донорством. Герої цих історій мріють про дуже різні речі — хтось про брекети й рівні зуби, хтось про те, щоб ідеально відсвяткувати річницю стосунків із бойфрендом, а хтось — отримати шанс на життя. Але кожна мрія однаково цінна й має шанс здійснитися під Різдво.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Під цією ніжною палітуркою зібралося 25 авторок та один автор. Тож для читачів читання збірки стане також знайомством із українськими письменницями та письменником, які творять сучасну українську літературу.</p><h3 style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-157123" decoding="async" height="857" loading="lazy" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/sribnyj_snihopad.jpg" srcset="https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/sribnyj_snihopad.jpg 1200w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/sribnyj_snihopad-300x214.jpg 300w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/sribnyj_snihopad-1024x731.jpg 1024w, https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/sribnyj_snihopad-768x548.jpg 768w" style="border-style: none; display: block; font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em; height: 498.953px; margin: 25px auto; max-width: 100%;" width="1200" /><span style="font-family: "playfair bold", Arial, serif; font-size: 2.25em;">Срібний снігопад</span></h3><ul style="background-color: white; box-sizing: border-box; font-family: "museo light", Arial, serif; margin: 0px; padding: 0px 0px 0px 20px;"><li style="list-style-type: inherit;"><i>Лаура Вуд : пер. з англ. І. А. Коваль. — Харків : Ранок, 2023. — 304 с.</i></li><li style="list-style-type: inherit;"><i>15+</i></li></ul><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> Ця історія відбувається у Британії у 1931 році і починається з того, як 18-річна Фрея втікає з дому, з маленького села — у Лондон, щоб стати актрисою в театрі. Утім, все не так драматично, як звучить: батьки про це загалом в курсі, у неї є гроші на дорогу і навіть на таксі, а в Лондоні мешкає її рідна сестра-письменниця. Просто Фрея любить додавати в життя драми. </p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> А ще вона чітко знає, чого хоче, і сміливо йде за своєю мрією — тому вже незабаром разом з трупою театру вирушає на гастролі у ролі помічниці костюмерки. У цій мандрівці на неї чекає багато пригод і відкриттів: вона відкриє нові грані характеру в собі і своїх колегах, зможе втілити свою мрію, розчаруватися в ній і водночас знайти нову, а головне — подорослішати, не зрадивши самій собі.</p><p style="background-color: white; font-family: "museo light", Arial, serif; line-height: 1.875em; margin: 0px; text-align: justify;"> «Срібний снігопад» — не зовсім різдвяна історія, хоча найважливіші події тут відбуваються саме під Різдво. Вона й навіть не суто зимова, хоча на вас чекатимуть чарівні краєвиди засніженого містечка, а на героїв — ночівля у заметеному снігами театрі. Це класичний роман виховання з яскравими — дотепними, іронічними, багатогранними героями, виразним театральним антуражем та оптимістичним настроєм.</p></blockquote><p style="text-align: center;"><span style="font-size: medium;"><a href="https://chytomo.com/pora-dobra-j-dyv-18-dytiachykh-i-pidlitkovykh-novynok-pro-zymu-ta-rizdvo/?fbclid=IwAR3rhggZDnQpb4ebhC_GM0AKIQ6Byjy8enwKiunz0NrhGxRHbn-h9o3sHN0">Джерело</a> </span></p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-5382950657002825692023-12-06T19:04:00.003+02:002023-12-06T19:05:33.194+02:00Миколай сумує. Вийшов, вже в дорозі<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiHlP-X_AQMAiITOTIVfbNsTdoEWo3uqRYo74IGS6sr9Y-FtlPKMc0MuNG6jkUJMdCpfwkGYB70-FWvSgAGlP4bcsvv0jY6LzRT2ugp_6Vv0BT9Yrpf8PqwltgWcR6kTogy-84B97yPQiQGOGY9HaCvi0Z6NmKS5M2J5K6OqfM8ha85_KgRquF_Af9Uea9M/s1024/FB_IMG_1701880912167.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1024" data-original-width="1024" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiHlP-X_AQMAiITOTIVfbNsTdoEWo3uqRYo74IGS6sr9Y-FtlPKMc0MuNG6jkUJMdCpfwkGYB70-FWvSgAGlP4bcsvv0jY6LzRT2ugp_6Vv0BT9Yrpf8PqwltgWcR6kTogy-84B97yPQiQGOGY9HaCvi0Z6NmKS5M2J5K6OqfM8ha85_KgRquF_Af9Uea9M/s320/FB_IMG_1701880912167.jpg" width="320" /></a></div><br /> МИКОЛАЙ СУМУЄ. ВИЙШОВ, ВЖЕ В ДОРОЗІ...<p></p><p>Миколай сумує. Вийшов, вже в дорозі.</p><p>Та здійснити мрії не усі він в змозі.</p><p>Якось так раптово помінялись діти,</p><p>І Святий немає куди ляльки діти.</p><p>Не просили ляльку і конструктор LEGO.</p><p>Пишуть: "Хочу тата! Більшого не треба!"<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>Багатьом не знає, як дарунок дати</p><p>І куди занести? В них немає хати...</p><p>У віконцях темно, а надворі тихо.</p><p>Наче у повітрі зачаїлось лихо.</p><p>Може, не чекають? Може, розлюбили?</p><p>На замок для чого двері зачинили?</p><p>"Любий Миколаю! Ждемо, як ніколи!</p><p>Подаруй нам світло! Заведи до школи!</p><p>Порятуй героїв, сили дай й наснаги!</p><p>І, будь ласка, витри сльози з щічок мами!"</p><p><br /></p><p>Наталія Петренко</p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-58553321803851074022023-09-26T12:19:00.001+03:002023-10-31T23:13:38.649+02:00Хапай новинку<p> </p><h1 itemprop="headline" style="background-color: white; border: 0px; font-family: "PT Sans", sans-serif; font-size: 33px; letter-spacing: -0.02em; line-height: 1.1; margin: 0px 0px 0.5em; padding: 0px;"><span style="color: #073763;">Хапай новинку!</span></h1><h1 itemprop="headline" style="background-color: white; border: 0px; font-family: "PT Sans", sans-serif; letter-spacing: -0.02em; line-height: 1.1; margin: 0px 0px 0.5em; padding: 0px;"><span style="color: #4c1130; font-size: x-large;">«Клуб врятованих: непухнасті історії». Уривок з нової книжки Сашка Дерманського і Тетяни Копитової</span></h1><div class="material-h2" itemprop="description" style="background-color: white; border: 0px; font-family: "PT Sans", sans-serif; font-size: 19px; font-weight: bold; line-height: 1.45; margin: 0px; padding: 0px;"><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;"> Вже незабаром у видавництві Vivat вийде книжка Сашка Дерманського з ілюстраціями Тетяни Копитової <a href="https://vivat-book.com.ua/klub-vryatovanikh-nepukhnasti-istorii.html" rel="nofollow" style="border-bottom-style: solid; border-color: initial; border-image: initial; border-left-style: initial; border-right-style: initial; border-top-style: initial; border-width: 0px 0px 1px; color: #0062a6; margin: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none;">«Клуб врятованих: непухнасті історії».</a> Цей проєкт особливо цінний тому, що це не просто книжка, а можливість долучитися до доброї справи – книжка виходить у партнерстві з зоозахисною організацією UAnimals. 5 гривень із кожного примірника будуть передані на потреби тварин, які потребують підтримки.</p><p style="border: 0px; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 12px; padding: 0px; text-align: justify;"><span style="color: #0f0f0f;"> Оповідки, вміщені в цій книжці, засновані на реальних подіях. Це історії тварин, які потребували допомоги і історії людей з великими серцями. Попри те, що книжка щемка і дуже зворушлива, вона життєствердна – всім вдалося врятуватися. Саме такі історії потрібні дорослим і маленьким читачам. Історії, в яких багато любові і надії, які так важливо берегти особливо зараз, коли </span><a href="https://lb.ua/society/2023/07/05/563693_kiievi_vidbudetsya_blagodiyniy.html" style="border-bottom-style: solid; border-color: initial; border-image: initial; border-left-style: initial; border-right-style: initial; border-top-style: initial; border-width: 0px 0px 1px; margin: 0px; padding: 0px;"><span style="color: black;">триває війна.</span></a></p></div><div class="authors" itemprop="author" style="background-color: white; border: 0px; color: #888888; font-family: "PT Sans", sans-serif; font-size: 18px; margin: 0px; padding: 0px;"><a href="https://lb.ua/blog/yulia_olrova" style="border: none; color: #0062a6; line-height: 1.5; margin: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none;"> </a></div><div class="authors" itemprop="author" style="background-color: white; border: 0px; color: #888888; font-family: "PT Sans", sans-serif; font-size: 18px; margin: 0px; padding: 0px;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEh8MqInKbs8VLUeuuPITkVKQrSOnPceg1vJciJ9tTMV-Qh16yE_nGKhjpu_aSswIx4BBym1tR9GgnEnnW_92BecFGZownE8Zn2ozjkQ4yHqU1YfNHdXC_YKzkl2TfvZSGMj1fRuNfDTGsHKIQedj1-vvY6K6aZTJCfu3S_uzl7xWgqkIXqzGe8zNK_pv0wo" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="683" data-original-width="500" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEh8MqInKbs8VLUeuuPITkVKQrSOnPceg1vJciJ9tTMV-Qh16yE_nGKhjpu_aSswIx4BBym1tR9GgnEnnW_92BecFGZownE8Zn2ozjkQ4yHqU1YfNHdXC_YKzkl2TfvZSGMj1fRuNfDTGsHKIQedj1-vvY6K6aZTJCfu3S_uzl7xWgqkIXqzGe8zNK_pv0wo" width="176" /></a></div><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px;"><b style="border: 0px; margin: 0px; padding: 0px;">Потап, який дізнався про найцінніше</b></p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px;">Потап сидів на паркані й ліниво спостерігав за тим, що коїться на сусідньому подвір’ї. Люди складали в багажник автомобіля порожні ящики з-під фруктів. Поруч крутилися їхні тварини — одинадцять собак і шестеро котів.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px;">— Ну от, — нявкнув Потап, — і ваші тікають. Вони й так щось довго затримались. Мої ще місяць тому чкурнули.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Наші нас не покинуть, — відповів найстарший із псів Мобі.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Ще й як! — фиркнув Потап. — Мене одного не взяли, а вас он ціла зграя. Машина маленька. Люди завжди беруть із собою найцінніше. От вони й візьмуть…</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Щоб ти знав, — перервала його Аза, — наші люди завжди про нас дбали.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Ну… — скептично нявкнув Потап, — то ж війни не було. А тепер, коли падають ракети та снаряди, кожен тільки про власну шкуру думає. Повірте, я знаю, що кажу.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Та ну тебе! — гавкнула на Потапа Пумба. — Наші люди не такі.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">Кожна із сімнадцяти тварин була впевнена, що їх усіх люблять. Чоловік і Жінка добрі. Вони весь час підбирали на вулицях Краматорська й приносили додому все нових і нових бездомних котів і собак. Комусь шукали чуйних господарів, а когось, переважно найслабших і хворих, лишали собі. Поки лікували, поки виходжували — так примудрялись пригорнутися серцем до врятованої тваринки, що навіть у «добрі руки» віддати вже не могли.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">Ні, їх не покинуть. Чи, може… може, Потап має рацію? Війна ж бо… Потапові слова таки посіяли в собачих і котячих душах сумніви. Мимоволі тваринки збилися в купку біля машини. Сімнадцять пар очей з надією та тривогою дивилися на Чоловіка й Жінку, які виносили з будинку невеличкі пакунки з речами.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">Мобі, як найстарший, вирішив прояснити ситуацію.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Гав! — подав голос пес, коли Чоловік учергове вийшов із будинку. — Що відбувається?</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Мобі! — невдоволено буркнув той. — Заспокойся! Ти ж бачиш, що зараз не до тебе. І забери з-під ніг Лялю, Кулю й Малюка! Відійдіть, будь ласка.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">Чоловік завів машину й знову подався в дім.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— А я казав! — чомусь радів від почутого Потап. — Ви просто плутаєтеся під ногами. Їм не до вас, чули?</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">Мобі похнюпився. Ляля, Куля й Малюк, підібгавши хвостики, притулилися до решти тварин.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— То що, вітаю в клубі покинутих! — вів своєї Потап. — Нічого, звикнете. Тільки от що ви їсти бу…</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">Кіт не встиг закінчити фразу. З будинку вийшла Жінка. Вона несла велику упаковку собачого корму. За нею знову вийшов Чоловік. У його руках теж були мішки з кормом для тварин. Люди поклали ношу в багажник.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Ну що, бандо! — звернулась до улюбленців Жінка, відчиняючи задні дверцята авто. — Усі тут? Ану ж, по одному. Пішли! Мобі!.. Елвіс!.. Аза!.. Ася!..</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">Коли найбільші собаки вмостилися на задньому сидінні, Жінка зачинила задні дверцята й відчинила передні.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Атосе, Крузе, Лялю, Куле, Малюче, Пумбо, Таю, сюди!</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">Згаслим поглядом Потап спостерігав, як Чоловік відчиняє ворота, а Жінка вмощує в ящики з-під фруктів усіх шістьох котів і ставить ті ящики в багажник. Чоловік сів за кермо. Коли всі тварини були в машині, він спитав у дружини:</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Нічого не забули?</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Здається, усе найцінніше ми взяли, — відповіла вона.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Тобто всіх найцінніших, — усміхнувся Чоловік.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Ага. Майже, — усміхнулась Жінка, повертаючись до сусідського кота. Розгублений і нещасний, він так і сидів на паркані. — Потапе, а ти чого там застряг? Чекаєш персонального запрошення? Ану, мерщій у ящик! Кришка багажника гупнула над головою. Потап мимоволі зіщулився.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">— Ласкаво просимо в клуб врятованих, — долинув із салону авто приглушений і спокійний голос Мобі.</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;">Машина рушила з місця…</p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;"> <a href="https://lb.ua/blog/yulia_olrova/576558_klub_vryatovanih_nepuhnasti.html">Джерело</a></p><p style="border: 0px; color: #0f0f0f; line-height: 1.4; margin: 0px 0px 24px; padding: 0px; text-align: justify;"><br /></p><br /></div>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-48036743063859256202023-08-15T13:56:00.005+03:002023-10-31T23:19:12.312+02:00 Онучка Анстрід Ліндґрен осучаснює її твори<p><br /></p><div class="l-content-middle l-mobile-padding" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: "Open Sans", sans-serif; font-stretch: inherit; font-variant-east-asian: inherit; font-variant-numeric: inherit; line-height: inherit; margin: 0px auto; max-width: calc(var(--max-middle-wrapper-width) - var(--base-horisontal-gitter)*2); padding-bottom: 0px; padding-left: var(--base-horisontal-gitter); padding-right: var(--base-horisontal-gitter); padding-top: 0px; vertical-align: baseline;"><div class="c-article-headline c-article-headline--fs-m" style="border: 0px; box-sizing: inherit; color: var(--black); cursor: auto; font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; font-size: 32px; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-alternates: inherit; font-variant-caps: inherit; font-variant-east-asian: inherit; font-variant-ligatures: inherit; font-variant-numeric: inherit; font-variant-position: inherit; font-variant: inherit; hyphens: auto; line-height: 1.26; margin-bottom: var(--base-vertical-gitter); margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; width: 1080px;"><span style="font-family: inherit; font-size: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit;">Онучка Анстрід Ліндґрен осучаснює її твори: </span></div><div class="c-article-headline c-article-headline--fs-m" style="border: 0px; box-sizing: inherit; color: var(--black); cursor: auto; font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; font-size: 32px; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-alternates: inherit; font-variant-caps: inherit; font-variant-east-asian: inherit; font-variant-ligatures: inherit; font-variant-numeric: inherit; font-variant-position: inherit; font-variant: inherit; hyphens: auto; line-height: 1.26; margin-bottom: var(--base-vertical-gitter); margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; width: 1080px;"><h1 class="c-article-headline__inner" style="background-image: linear-gradient(0deg,var(--module-color) 0,var(--module-color) 3px,rgba(255,229,123,0) 0,rgba(255,229,123,0)); background-repeat: no-repeat; background-size: 0px 100%; border: 0px; box-sizing: inherit; display: inline; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font-weight: inherit; font: inherit; hyphens: none; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; transition: background-size 0.2s ease 0s; vertical-align: baseline; width: 100%;">прибирає слова та цілі розділи</h1></div><div id="share-button-observe-anchor" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;"></div><div class="c-article-info-share c-article-info-share--border-top" style="-webkit-box-pack: justify; border: 0px; box-sizing: inherit; display: flex; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; justify-content: space-between; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;"><div class="c-article-info-share__info-author-container" style="-webkit-box-align: center; align-items: center; border: 0px; box-sizing: inherit; color: var(--brownish-grey); display: flex; flex-wrap: wrap; font-size: 13px; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-alternates: inherit; font-variant-caps: inherit; font-variant-east-asian: inherit; font-variant-ligatures: inherit; font-variant-numeric: inherit; font-variant-position: inherit; font-variant: inherit; line-height: 2.2; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; width: 924px;"><div class="c__authors-container" style="border: 0px; box-sizing: inherit; display: flex; flex-wrap: wrap; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 5px 0px 0px; vertical-align: baseline;"><div class="c__author-item" style="-webkit-box-align: center; align-items: center; border: 0px; box-sizing: inherit; display: flex; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px 10px 5px 0px; vertical-align: baseline;"><br /></div></div></div></div></div><div class="post-item relative" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: "Open Sans", sans-serif; font-stretch: inherit; font-variant-east-asian: inherit; font-variant-numeric: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; position: relative; vertical-align: baseline;"><div class="post-layout" style="border: 0px; box-sizing: inherit; column-gap: 48px; display: grid; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; gap: 0px 48px; grid-template-columns: minmax(0px, 1fr) 260px; grid-template-rows: repeat(2, auto); line-height: inherit; margin: 0px auto; max-width: calc(1080px + 2*var(--base-horisontal-gitter)); padding-bottom: 0px; padding-left: var(--base-horisontal-gitter); padding-right: var(--base-horisontal-gitter); padding-top: 0px; position: relative; row-gap: 0px; vertical-align: baseline; width: 1120px;"><div class="post-body" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; grid-area: 1 / 1 / 2 / 2; grid-column-end: 2; grid-column-start: 1; grid-row-end: 2; grid-row-start: 1; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;"><div class="c-article-content c-article-content--bordered c-article-content--fs-m" style="border: 0px; box-sizing: inherit; color: #333333; font-size: 20px; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-alternates: inherit; font-variant-caps: inherit; font-variant-east-asian: inherit; font-variant-ligatures: inherit; font-variant-numeric: inherit; font-variant-position: inherit; font-variant: inherit; grid-area: 1 / 1 / 2 / 2; grid-column-end: 2; grid-column-start: 1; grid-row-end: 2; grid-row-start: 1; line-height: 1.76; margin: 0px; padding: 0px; position: relative; vertical-align: baseline; z-index: 2;"><div class="pt-bd_wrp" style="border: 0px; box-sizing: inherit; column-gap: 16px; display: grid; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; gap: 16px; grid-template-columns: minmax(0px, 1fr); grid-template-rows: auto; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; row-gap: 16px; vertical-align: baseline;"><div class="p-sh-c" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; grid-area: 1 / 1 / 2 / 2; grid-column-end: 2; grid-column-start: 1; grid-row-end: 2; grid-row-start: 1; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 16px 0px 0px; position: relative; vertical-align: baseline; z-index: 1;"><div class="post-share-box" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; height: 4977.98px; left: 0px; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; position: absolute; top: 0px; vertical-align: baseline; width: calc(1060px + var(--base-horisontal-gitter));"><div class="post-sharing-container" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; height: 4977.98px; left: 540px; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; position: absolute; top: 0px; transform: translate(calc(-50% - 10px)); vertical-align: baseline; width: 100vw;"><div class="c-share-btn-container" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; height: 4977.98px; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 16px 0px 32px 32px; position: relative; vertical-align: baseline;"><div class="c-article-info-share__share-container c-article-info-share__share-container--not-sticky" style="-webkit-box-direction: normal; -webkit-box-orient: vertical; border: 0px; box-sizing: inherit; display: flex; flex-direction: column; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; position: sticky; top: 100px; vertical-align: baseline; width: 1334px;"><a class="c-article-info-share__share-item c-article-info-share__share-item--twitter" href="https://twitter.com/share?text=%D0%9E%D0%BD%D1%83%D1%87%D0%BA%D0%B0%20%D0%90%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B4%20%D0%9B%D1%96%D0%BD%D0%B4%D2%91%D1%80%D0%B5%D0%BD%20%D0%BE%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%20%D1%97%D1%97%20%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%3A%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B1%D0%B8%D1%80%D0%B0%D1%94%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B8&url=https%3A%2F%2Fsuspilne.media%2F545865-onucka-anstrid-lindgren-osucasnue-ii-tvori-pribirae-slova-ta-cili-rozdili%2F%3Futm_source%3Dtwitter%26utm_medium%3Dps" rel="nofollow" style="background-image: url("data:image/svg+xml;charset=utf-8,%3Csvg xmlns='http://www.w3.org/2000/svg' width='30' height='30'%3E%3Cg fill='none'%3E%3Ccircle cx='15' cy='15' r='15' fill='%23e9e9e9'/%3E%3Cpath fill='%231b1b1b' d='M12.255 22.913c6.652 0 10.29-5.513 10.29-10.29 0-.158 0-.315-.008-.465a7.41 7.41 0 0 0 1.808-1.875 7.34 7.34 0 0 1-2.077.57 3.614 3.614 0 0 0 1.59-2.003 7.324 7.324 0 0 1-2.296.878 3.6 3.6 0 0 0-2.64-1.14 3.617 3.617 0 0 0-3.615 3.615c0 .285.03.562.098.825a10.26 10.26 0 0 1-7.455-3.78 3.628 3.628 0 0 0-.488 1.814 3.6 3.6 0 0 0 1.613 3.008 3.553 3.553 0 0 1-1.635-.45v.045a3.62 3.62 0 0 0 2.902 3.548 3.605 3.605 0 0 1-1.635.06 3.611 3.611 0 0 0 3.375 2.512 7.27 7.27 0 0 1-5.355 1.492 10.076 10.076 0 0 0 5.528 1.635'/%3E%3C/g%3E%3C/svg%3E"); background-position: 50% center; background-repeat: no-repeat; background-size: 100%; border-radius: 50%; border: 2px solid transparent; box-sizing: inherit; cursor: pointer; display: inline-block; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; height: 35px; line-height: inherit; margin: 0px 0px 7px; padding: 0px; transition-duration: 0.1s; transition-property: border, background-image; transition-timing-function: linear; vertical-align: baseline; width: 35px;" target="_blank"></a><a class="c-article-info-share__share-item c-article-info-share__share-item--telegram" href="https://telegram.me/share/url?text=%D0%9E%D0%BD%D1%83%D1%87%D0%BA%D0%B0%20%D0%90%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B4%20%D0%9B%D1%96%D0%BD%D0%B4%D2%91%D1%80%D0%B5%D0%BD%20%D0%BE%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%20%D1%97%D1%97%20%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%3A%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B1%D0%B8%D1%80%D0%B0%D1%94%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B8&url=https%3A%2F%2Fsuspilne.media%2F545865-onucka-anstrid-lindgren-osucasnue-ii-tvori-pribirae-slova-ta-cili-rozdili%2F%3Futm_source%3Dtelegram%26utm_medium%3Dps" rel="nofollow" style="background-image: url("data:image/svg+xml;charset=utf-8,%3Csvg xmlns='http://www.w3.org/2000/svg' xmlns:xlink='http://www.w3.org/1999/xlink' width='30' height='30'%3E%3Cdefs%3E%3Cpath id='a' d='M15.388 29.995h-.776C6.507 29.79 0 23.155 0 15 0 6.716 6.716 0 15 0c8.284 0 15 6.716 15 15 0 8.154-6.507 14.79-14.612 14.995z'/%3E%3ClinearGradient id='b' x1='64.655%25' x2='39.655%25' y1='15.82%25' y2='74.141%25'%3E%3Cstop offset='0%25' stop-color='%23e9e9e9'/%3E%3Cstop offset='100%25' stop-color='%23e9e9e9'/%3E%3C/linearGradient%3E%3Cpath id='d' d='M6.423 9.092l6.045 4.466c.69.381 1.188.184 1.36-.64l2.46-11.595c.252-1.01-.385-1.468-1.045-1.169L.794 5.725c-.986.396-.98.946-.18 1.192l3.708 1.157 8.584-5.416c.406-.246.778-.113.472.157'/%3E%3ClinearGradient id='e' x1='60.939%25' x2='80.089%25' y1='47.416%25' y2='73.128%25'%3E%3Cstop offset='0%25' stop-color='%231b1b1b'/%3E%3Cstop offset='100%25' stop-color='%231b1b1b'/%3E%3C/linearGradient%3E%3C/defs%3E%3Cg fill='none' fill-rule='evenodd'%3E%3Cmask id='c' fill='%23fff'%3E%3Cuse xlink:href='%23a'/%3E%3C/mask%3E%3Cpath fill='url(%23b)' d='M0 29.995h30V0H0z' mask='url(%23c)'/%3E%3Cpath fill='%23A9A9A9' d='M12.25 21.875c-.486 0-.403-.184-.571-.646l-1.429-4.703 11-6.526'/%3E%3Cpath fill='%23A6C2D0' d='M12.25 21.875c.375 0 .54-.172.75-.375l2-1.945-2.495-1.504'/%3E%3Cg transform='translate(6.082 8.959)'%3E%3Cmask id='f' fill='%23fff'%3E%3Cuse xlink:href='%23d'/%3E%3C/mask%3E%3Cpath fill='url(%23e)' d='M6.423 9.092l6.045 4.466c.69.381 1.188.184 1.36-.64l2.46-11.595c.252-1.01-.385-1.468-1.045-1.169L.794 5.725c-.986.396-.98.946-.18 1.192l3.708 1.157 8.584-5.416c.406-.246.778-.113.472.157' mask='url(%23f)'/%3E%3C/g%3E%3C/g%3E%3C/svg%3E"); background-position: 50% center; background-repeat: no-repeat; background-size: 100%; border-radius: 50%; border: 2px solid transparent; box-sizing: inherit; cursor: pointer; display: inline-block; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; height: 35px; line-height: inherit; margin: 0px 0px 7px; padding: 0px; transition-duration: 0.1s; transition-property: border, background-image; transition-timing-function: linear; vertical-align: baseline; width: 35px;" target="_blank"></a><a class="c-article-info-share__share-item c-article-info-share__share-item--facebook" href="https://www.facebook.com/sharer/sharer.php?u=https%3A%2F%2Fsuspilne.media%2F545865-onucka-anstrid-lindgren-osucasnue-ii-tvori-pribirae-slova-ta-cili-rozdili%2F%3Futm_source%3Dfacebook%26utm_medium%3Dps" rel="nofollow" style="background-image: url("data:image/svg+xml;charset=utf-8,%3Csvg xmlns='http://www.w3.org/2000/svg' xmlns:xlink='http://www.w3.org/1999/xlink' width='30' height='30'%3E%3Cdefs%3E%3Cpath id='a' d='M.002.001H30v29.817H.002z'/%3E%3C/defs%3E%3Cg fill='none' fill-rule='evenodd'%3E%3Cmask id='b' fill='%23fff'%3E%3Cuse xlink:href='%23a'/%3E%3C/mask%3E%3Cpath fill='%23e9e9e9' d='M30 15c0-8.284-6.716-15-15-15C6.716 0 0 6.716 0 15c0 7.487 5.485 13.692 12.656 14.818V19.336H8.848V15h3.808v-3.305c0-3.76 2.24-5.836 5.666-5.836 1.641 0 3.358.293 3.358.293v3.692h-1.892c-1.863 0-2.444 1.156-2.444 2.342V15h4.16l-.665 4.336h-3.495v10.482C24.514 28.692 30 22.487 30 15' mask='url(%23b)'/%3E%3Cpath fill='%231b1b1b' d='M20.839 19.336L21.504 15h-4.16v-2.814c0-1.186.58-2.342 2.444-2.342h1.892V6.152s-1.717-.293-3.358-.293c-3.426 0-5.666 2.077-5.666 5.836V15H8.848v4.336h3.808v10.482a15.112 15.112 0 0 0 4.688 0V19.336h3.495'/%3E%3C/g%3E%3C/svg%3E"); background-position: 50% center; background-repeat: no-repeat; background-size: 100%; border-radius: 50%; border: 2px solid transparent; box-sizing: inherit; cursor: pointer; display: inline-block; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; height: 35px; line-height: inherit; margin: 0px 0px 7px; padding: 0px; transition-duration: 0.1s; transition-property: border, background-image; transition-timing-function: linear; vertical-align: baseline; width: 35px;" target="_blank"></a><a class="c-article-info-share__share-item c-article-info-share__share-item--copylink" data-href="https%3A%2F%2Fsuspilne.media%2F545865-onucka-anstrid-lindgren-osucasnue-ii-tvori-pribirae-slova-ta-cili-rozdili%2F%3Futm_source%3Dcopylink%26utm_medium%3Dps" rel="nofollow" style="background-image: url("data:image/svg+xml;charset=utf-8,%3Csvg xmlns='http://www.w3.org/2000/svg' viewBox='0 0 496.158 496.158'%3E%3Cpath d='M0 248.085C0 111.064 111.07.003 248.076.003c137.012 0 248.082 111.061 248.082 248.082 0 137.002-111.07 248.07-248.082 248.07C111.07 496.155 0 385.087 0 248.085z' fill='%23e9e9e9'/%3E%3Cg fill='%231b1b1b'%3E%3Cpath d='M394.463 151.309l-49.615-49.614c-10.727-10.728-28.119-10.726-38.844 0l-76.631 76.63c-10.726 10.728-10.727 28.119-.001 38.847l49.615 49.614c10.727 10.727 28.119 10.726 38.845-.002l76.631-76.63c10.725-10.725 10.726-28.118 0-38.845zm-81.873 84.114c-6.289 6.288-16.484 6.289-22.772.001l-29.084-29.084c-6.288-6.288-6.287-16.483.001-22.772l50.511-50.511c6.287-6.287 16.482-6.288 22.771 0l29.084 29.085c6.288 6.287 6.287 16.482 0 22.77l-50.511 50.511zM266.786 278.986l-49.614-49.614c-10.727-10.727-28.119-10.726-38.845 0l-76.631 76.632c-10.726 10.726-10.727 28.118 0 38.844l49.615 49.615c10.726 10.727 28.119 10.725 38.844 0l76.632-76.633c10.724-10.725 10.726-28.117-.001-38.844zM184.912 363.1c-6.288 6.288-16.482 6.29-22.771.001l-29.084-29.084c-6.289-6.288-6.288-16.483 0-22.771l50.512-50.512c6.287-6.287 16.482-6.288 22.771 0l29.084 29.084c6.288 6.289 6.287 16.484 0 22.771L184.912 363.1z'/%3E%3C/g%3E%3Cpath d='M306.907 191.673l-2.42-2.421c-7.742-7.743-20.34-7.743-28.083 0l-87.151 87.151c-7.742 7.742-7.742 20.34 0 28.082l2.42 2.421c7.742 7.741 20.34 7.741 28.083 0l87.151-87.152c7.742-7.741 7.742-20.34 0-28.081z' fill='%23e9e9e9'/%3E%3Cpath d='M215.398 302.548c-5.348 5.348-14.02 5.349-19.368.001l-2.421-2.421c-5.348-5.348-5.348-14.02 0-19.367l87.152-87.152c5.348-5.349 14.019-5.348 19.368.002l2.42 2.42c5.347 5.348 5.349 14.019 0 19.366l-87.151 87.151z' fill='%231b1b1b'/%3E%3C/svg%3E"); background-position: 50% center; background-repeat: no-repeat; background-size: 100%; border-radius: 50%; border: 2px solid transparent; box-sizing: inherit; cursor: pointer; display: inline-block; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; height: 35px; line-height: inherit; margin: 0px 0px 7px; padding: 0px; transition-duration: 0.1s; transition-property: border, background-image; transition-timing-function: linear; vertical-align: baseline; width: 35px;" target="_blank"></a></div></div></div></div></div><div class="l-article-content__container-inner c-article-content__content" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; grid-area: 1 / 1 / 2 / 2; grid-column-end: 2; grid-column-start: 1; grid-row-end: 2; grid-row-start: 1; line-height: inherit; margin: 0px; padding-bottom: var(--base-vertical-gitter); padding-left: 0px; padding-right: 0px; padding-top: var(--base-vertical-gitter); position: relative; vertical-align: baseline; z-index: 1;"><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; text-align: justify; vertical-align: baseline; width: auto;"><span style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-alternates: inherit; font-variant-caps: inherit; font-variant-east-asian: inherit; font-variant-ligatures: inherit; font-variant-numeric: inherit; font-variant-position: inherit; font-variant: inherit; font-weight: 700; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;">Анніка Ліндґрен, онучка дитячої шведської письменниці Астрід Ліндґрен <a href="https://www.zeit.de/2023/32/astrid-lindgren-kinderbuecher-rassismus-sprache-annika-lindgren/komplettansicht" style="border-bottom: 3px solid var(--module-color); border-image: initial; border-left-width: 0px; border-left: 0px; border-right-width: 0px; border-right: 0px; border-top-width: 0px; border-top: 0px; box-sizing: inherit; cursor: pointer; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font-weight: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none; text-decoration: none; vertical-align: baseline;">розповіла</a> в інтерв’ю німецькому виданню Zeit, що змінює мову творів своєї бабусі, щоб наблизити тексти до сучасних реалій. Водночас зміст книжок лишається незмінним.</span></p><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; text-align: justify; vertical-align: baseline; width: auto;"> Усією спадщиною <a href="https://suspilne.media/485485-nazvali-100-najkrasih-ditacih-knizok-usih-casiv-za-versieu-bbc/" style="border-bottom: 3px solid var(--module-color); border-image: initial; border-left-width: 0px; border-left: 0px; border-right-width: 0px; border-right: 0px; border-top-width: 0px; border-top: 0px; box-sizing: inherit; cursor: pointer; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none; text-decoration: none; vertical-align: baseline;" target="_blank">Астрід Ліндґрен</a> керують її нащадки в <a href="https://www.astridlindgren.com/the-company" style="border-bottom: 3px solid var(--module-color); border-image: initial; border-left-width: 0px; border-left: 0px; border-right-width: 0px; border-right: 0px; border-top-width: 0px; border-top: 0px; box-sizing: inherit; cursor: pointer; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none; text-decoration: none; vertical-align: baseline;">Astrid Lindgren Company</a>. Вони співпрацюють із видавцями, кінокомпаніями, телеканалами, продюсерами та дизайнерами з усього світу. У нових виданнях Астрід будуть прибирати якісь слова, замінювати їх на більш зрозумілі або менш дискримінаційні. В окремих випадках, за словами Анніки, вилучають цілі розділи з книжок.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; text-align: justify; vertical-align: baseline; width: auto;">Онука письменниці розповіла Zeit, що, коли читала трилогію "Детектив Калле Блумквіст", усвідомлювала, що мова за останні 70 років змінилася, тому в книгах є багато слів, які сьогодні вже не вживаються. Через це діти більше не зможуть зрозуміти історії Ліндґрен.</p><div class="article-image" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; vertical-align: baseline; width: 772px;"><div class="l-article-image-source" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; position: relative; vertical-align: baseline;"><div class="l-article-image-box" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;"><img alt="Астрід Ліндґрен" class="article-image__picture" data-1020-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1020x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-1040-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1040x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-400-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/400x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-432-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/432x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-460-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/460x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-480-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/480x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-530-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/530x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-600-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/600x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-680-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/680x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-690-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/690x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-720-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-794-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-900-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/900x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" data-952-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/952x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" height="12" src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x0.1/14c3a2884f19f3e1.jpg" style="border: 0px; box-sizing: inherit; display: block; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; height: auto; line-height: inherit; margin: 0px auto; max-height: calc(100vh - 2em); max-width: 100%; object-fit: contain; padding: 0px; vertical-align: baseline; width: 772px;" title="Астрід Ліндґрен" /></div><div class="l-article-image-data" style="border: 0px; box-sizing: inherit; color: var(--brownish-grey); font-family: inherit; font-size: 0.875rem; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-alternates: inherit; font-variant-caps: inherit; font-variant-east-asian: inherit; font-variant-ligatures: inherit; font-variant-numeric: inherit; font-variant-position: inherit; font-variant: inherit; line-height: 1.3; margin: 0px auto; padding: 0.75rem 0px; vertical-align: baseline;">Астрід Ліндґрен. <span style="border: 0px; box-sizing: inherit; color: #888888; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;">Astrid Lindgren Company</span></div></div></div><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; text-align: justify; vertical-align: baseline; width: auto;"> Наприклад, шведський вислів russinskrynklare дослівно означає родзинки. Так у минулі роки називали людей, які працювали в бакалійній крамниці. Сьогодні цього не зрозуміє жодна дитина, та й багато дорослих, як зауважує Анніка.</p><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; text-align: justify; vertical-align: baseline; width: auto;">"Наше головне правило — ми ставимося до творчості Астрід із великою повагою і ніколи не зачіпаємо суть історії", — запевняє правовласниця. Вона додає, що її тітка Карін, донька Астрід, роками була категорично проти будь-яких змін у книгах Ліндґрен. "Вона знає, як інтенсивно її мама працювала над текстами, як багато вона перефразовувала, переформулювала, шукала саме те слово. Карін вважала, що ми чи будь-хто інший не маємо втручатися [у тексти]".</p><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; text-align: justify; vertical-align: baseline; width: auto;">Сама Астрід за життя дуже опиралася змінам у своїх текстах. І поки була жива, могла це проконтролювати — як-от у випадку, коли в німецьких перекладах герої Ліндґрен заговорили, як дорослі. Письменниця ж завжди дбала про максимально просту та зрозумілу мову своїх персонажів — як у дітей, — тож втрутилася й виправила ситуацію, позаяк ще й володіла німецькою мовою.</p><div class="article-image" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; vertical-align: baseline; width: 772px;"><div class="l-article-image-source" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; position: relative; vertical-align: baseline;"><div class="l-article-image-box" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;"><img alt="Анніка Ліндґрен, онука Астрід Ліндґрен" class="article-image__picture" data-1020-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1020x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-1040-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1040x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-400-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/400x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-432-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/432x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-460-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/460x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-480-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/480x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-530-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/530x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-600-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/600x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-680-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/680x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-690-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/690x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-720-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-794-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-900-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/900x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" data-952-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/952x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" height="16" src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x0.1/45904a6bc56f52ce.jpg" style="border: 0px; box-sizing: inherit; display: block; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; height: auto; line-height: inherit; margin: 0px auto; max-height: calc(100vh - 2em); max-width: 100%; object-fit: contain; padding: 0px; vertical-align: baseline; width: 772px;" title="Анніка Ліндґрен, онука Астрід Ліндґрен" /></div><div class="l-article-image-data" style="border: 0px; box-sizing: inherit; color: var(--brownish-grey); font-family: inherit; font-size: 0.875rem; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-alternates: inherit; font-variant-caps: inherit; font-variant-east-asian: inherit; font-variant-ligatures: inherit; font-variant-numeric: inherit; font-variant-position: inherit; font-variant: inherit; line-height: 1.3; margin: 0px auto; padding: 0.75rem 0px; vertical-align: baseline;">Анніка Ліндґрен, онука Астрід Ліндґрен. <span style="border: 0px; box-sizing: inherit; color: #888888; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;">Astrid Lindgren Company</span></div></div></div><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; text-align: justify; vertical-align: baseline; width: auto;"> Однак восени 2022 року у Швеції з ініціативи онуки Анніки вийшли книжки про детектива Калле Блумквіста зі змінами. Крім того, з творів про <a href="https://suspilne.media/530657-pomerla-svedka-aka-nadihnula-astrid-lindgren-stvoriti-peppi-dovgapancohu/" style="border-bottom: 3px solid var(--module-color); border-image: initial; border-left-width: 0px; border-left: 0px; border-right-width: 0px; border-right: 0px; border-top-width: 0px; border-top: 0px; box-sizing: inherit; cursor: pointer; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none; text-decoration: none; vertical-align: baseline;">Пеппі Довгапанчоху</a> прибрали слова, що негативно називають темношкірих; із твору "Діти з Бешкетної вулиці" прибрали цілий розділ "Лотта грає в рабиню-негритянку", а з книги "Діти з Буллербю" видалили жарт, де хлопчик Лассе фарбує аркуш паперу в чорний колір і пояснює: "Це п’ятеро чорних негрів у темній камері".</p><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; text-align: justify; vertical-align: baseline; width: auto;">Онука пояснює: видалити цілі розділи правонаступники вирішили за краще, ніж змінювати їхній сенс. Це ближче до автентичності авторки. Анніка знає, що її бабуся в жодному разі не могла б завдати болю дітям своїми творами, сама бувала у нетрях темношкірих у Новому Орлеані й усіляко виступала проти расової дискримінації. Однак для мовців того часу слово, яке вилучили, звучало нейтрально, без негативної семантики. До того ж люди 70 років тому мали обмежений кругозір, рідко стикались у Швеції з африканцями чи азійцями, через це мали уявлення про них як про щось далеке й екзотичне — як і описано в "Пеппі".</p><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; vertical-align: baseline; width: auto;"><span color="var(--brownish-grey)" style="font-family: inherit; font-size: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font-variant-ligatures: inherit; text-align: justify;"> Але часи змінилися. Наприклад, у 2018 році афроамериканська дитяча письменниця Жаклін Вудсон, яка отримала Премію Астрід Ліндґрен, сказала журналістам, що їй ніколи не подобалася Пеппі. Видалення слова на позначення темношкірих це не змінило. Для Вудсон образливим було расистське ставлення: білий тато-пірат Пеппі панує над темношкірими, наче король, тож як білий він природно вищий за чорношкірих. Хоча онука Астрід наголошує: Пеппі сама бунтує проти цього. Коли вона в одному з епізодів книжки прибуває в країну, де править батько, і люди там падають перед нею на коліна, вона теж припадає вниз, вважаючи, що це гра. Астрід навіть написала речення: "З якоїсь незбагненної причини вони уявили, що біла шкіра набагато тонша за чорну, і були в захваті від цього".</span></p><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; text-align: justify; vertical-align: baseline; width: auto;">"Але це не змінює факту, що таким людям, як Жаклін Вудсон, сьогодні боляче через цей момент. Хто знає, можливо, одного дня книжки про Пеппі перестануть читати", — підсумувала в інтерв’ю онука письменниці Анніка. Але поки вона намагається тримати баланс, а такі адаптації, як у творах <a href="https://suspilne.media/462575-cenzura-ci-evolucia-ak-cutlivi-citaci-vplivaut-na-literaturnij-proces/" style="border-bottom: 3px solid var(--module-color); border-image: initial; border-left-width: 0px; border-left: 0px; border-right-width: 0px; border-right: 0px; border-top-width: 0px; border-top: 0px; box-sizing: inherit; cursor: pointer; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none; text-decoration: none; vertical-align: baseline;">Роальда Дала</a>, вважає надлишковими. Надмірне редагування може пояснюватись тим, що у випадку з Ліндґрен правонаступниками є її родина, яка знала свою матір і бабусю, її бажання, як зберегти та передати літературну спадщину. А творами Роальда Дала керує стороння компанія.</p><p class="align-left" style="border: 0px; box-sizing: inherit; font-family: inherit; font-size: inherit; font-stretch: inherit; font-style: inherit; font-variant-caps: inherit; font: inherit; line-height: inherit; margin-bottom: calc(4*var(--base-vertical-gitter)); margin-left: auto; margin-right: auto; margin-top: 0px; max-width: 928px; padding-bottom: 0px; padding-left: unset; padding-right: unset; padding-top: 0px; text-align: justify; vertical-align: baseline; width: auto;"><a href="https://suspilne.media/545865-onucka-anstrid-lindgren-osucasnue-ii-tvori-pribirae-slova-ta-cili-rozdili/">Джерело</a></p></div></div></div></div></div></div>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-11807383575992026682023-08-04T13:03:00.000+03:002023-08-04T13:03:05.817+03:00<p> </p><div class="article__title" style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin-bottom: 32px;"><h1 style="box-sizing: border-box; font-size: 40px; font-style: italic; font-weight: 300; letter-spacing: 0.02em; line-height: 54px; margin: 0px auto 24px; max-width: 720px; padding-left: 10px; padding-right: 10px; text-align: center; text-transform: inherit;">Даша Астаф’єва випустила застосунок UnderBooks з аудіокнижками</h1><footer class="post__footer" style="box-sizing: border-box; color: var(--dark-grey); display: flex; flex-wrap: wrap; font-family: GTWalsheimPro, SansSerif, sans-serif, Arial, Verdana, "Trebuchet MS"; font-size: 12px; height: inherit; justify-content: center; letter-spacing: 0.5px; line-height: 20px; overflow: hidden; padding-top: 24px; position: relative; text-transform: uppercase;"><ul class="article__breadcrumbs" style="flex: 0 0 100%; list-style: none; margin: 0px; padding: 0px; text-align: center;"><br /><li style="box-sizing: border-box; display: inline-block; margin: 4px 0px 0px 8px; padding: 0px 0px 0px 8px; position: relative; width: auto;"></li></ul></footer></div><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative; text-align: justify;"> В Україні з'явився новий застосунок з аудіокнижками сучасних письменників та творів української класики. Ініціаторка та засновниця проєкту UnderBooks — співачка Даша Астаф'єва. Твори для застосунку озвучили сама Даша, Даніела Заюшкіна, Тетяна Гончарова та інші відомі українці. А обкладинки для книжок створили українські ілюстратори та художники: Саша Чічкан, Нікіта Кравцов, Мітя Фєнєчкін, Аня Пилипчук, Уляна Балан.</p><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative;"></p><div class="article__img" style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin-bottom: 32px;"><img alt="Даша Астаф'єва" class="lazyloaded blank scalableImg" data-origin="https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6c/723/64cb6c72368ba.jpg.webp" data-original="https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6c/723/64cb6c72368ba.jpg.webp" data-popup="" decoding="async" height="6075" loading="lazy" sizes="(max-width: 767px) 100px, 1000px" src="https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6c/723/64cb6c72368ba.jpg.webp" srcset="https://cdn.vogue.ua/i/image_x720/media/image/64c/b6c/723/64cb6c72368ba.jpg.webp 480w, https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6c/723/64cb6c72368ba.jpg.webp 4000w" style="cursor: pointer; display: block; height: auto !important; margin: 0px auto 30px; max-width: 100%; vertical-align: middle;" title="Даша Астаф'єва" width="4486" /><div class="popup-label" style="background-color: rgba(255, 255, 255, 0.4); background-image: url(""); background-position: 50% center; background-repeat: no-repeat; background-size: 100% 100%; border-radius: 100%; height: 40px; left: 674.5px; pointer-events: none; position: absolute; transform-origin: 0px 100%; transform: translate3d(-20px, -88px, 0px); transition: transform 0.3s ease-out 0s; width: 40px;"></div><div class="article__img_desc" style="box-sizing: border-box; flex-direction: row; font-family: GTWalsheimPro, SansSerif, sans-serif, Arial, Verdana, "Trebuchet MS"; font-size: 14px; gap: 0px; justify-content: center; letter-spacing: 0.02em; line-height: 20px; padding-bottom: 20px; position: relative; text-align: center;"><b style="margin-bottom: 32px;">Даша Астаф'єва</b></div></div><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative;"></p><div class="article-banner" style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px;"></div><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative; text-align: justify;"> "Я помітила, що на запитання "Що останнє ти читав з українського?" найчастіше не знаходять відповіді ті, хто віддають більшість вільного часу допомозі Україні, — розповідає Даша Астаф'єва. — Ці люди волонтерять, працюють на нашу перемогу й узагалі не встигають прочитати щось, окрім стрічки новин. Тому ми з командою вирішили створити зручний застосунок із крутими українськими аудіокнижками — для вічно заклопотаних. Можна не відриватися від своїх справ — просто увімкни будь-яку книжку з UnderBooks і слухай класні твори наших письменників".</p><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative;"></p><div class="article__img" style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin-bottom: 32px;"><img alt="" class="lazyloaded blank scalableImg" data-origin="https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6e/6c8/64cb6e6c87e07.png.webp" data-original="https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6e/6c8/64cb6e6c87e07.png.webp" data-popup="" decoding="async" height="1600" loading="lazy" sizes="(max-width: 767px) 100px, 1000px" src="https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6e/6c8/64cb6e6c87e07.png.webp" srcset="https://cdn.vogue.ua/i/image_x720/media/image/64c/b6e/6c8/64cb6e6c87e07.png.webp 480w, https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6e/6c8/64cb6e6c87e07.png.webp 4000w" style="cursor: pointer; display: block; height: auto !important; margin: 0px auto 30px; max-width: 100%; vertical-align: middle;" title="" width="800" /><div class="popup-label" style="background-color: rgba(255, 255, 255, 0.4); background-image: url(""); background-position: 50% center; background-repeat: no-repeat; background-size: 100% 100%; border-radius: 100%; height: 40px; left: 674.5px; pointer-events: none; position: absolute; transform-origin: 0px 100%; transform: translate3d(-20px, -88px, 0px); transition: transform 0.3s ease-out 0s; width: 40px;"></div></div><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative;"></p><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative; text-align: justify;"> Робота над застосунком тривала рік. Даша Астаф'єва розповідає, що процес озвучування захопив її повністю, хоча і виявився дуже непростим завданням. "Я вже більше не співаю, але працювати зі звуком — моя постійна жага, я вирішила почати озвучувати книжки українців для українців. Проте озвучувати — це не зовсім вдалий термін, оживляти тексти — так мені більше подобається. Важливо, що ми не просто переносимо талановито написані історії на аудіодоріжки, ми наділяємо кожен твір своїми характерами та досвідом".</p><div class="article-banner" style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px;"></div><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative;"></p><div class="article__img" style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin-bottom: 32px;"><img alt="Обкладинку для аудіокнижки " class="lazyloaded blank scalableImg" data-origin="https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6e/8d2/64cb6e8d2dcdc.jpg.webp" data-original="https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6e/8d2/64cb6e8d2dcdc.jpg.webp" data-popup="" decoding="async" height="1080" loading="lazy" sizes="(max-width: 767px) 100px, 1000px" src="https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6e/8d2/64cb6e8d2dcdc.jpg.webp" srcset="https://cdn.vogue.ua/i/image_x720/media/image/64c/b6e/8d2/64cb6e8d2dcdc.jpg.webp 480w, https://cdn.vogue.ua/i/original/media/image/64c/b6e/8d2/64cb6e8d2dcdc.jpg.webp 4000w" style="cursor: pointer; display: block; height: auto !important; margin: 0px auto 30px; max-width: 100%; vertical-align: middle;" title="Обкладинку для аудіокнижки " width="1080" /><div class="popup-label" style="background-color: rgba(255, 255, 255, 0.4); background-image: url(""); background-position: 50% center; background-repeat: no-repeat; background-size: 100% 100%; border-radius: 100%; height: 40px; left: 674.5px; pointer-events: none; position: absolute; transform-origin: 0px 100%; transform: translate3d(-20px, -88px, 0px); transition: transform 0.3s ease-out 0s; width: 40px;"></div><div class="article__img_desc" style="box-sizing: border-box; flex-direction: row; font-family: GTWalsheimPro, SansSerif, sans-serif, Arial, Verdana, "Trebuchet MS"; font-size: 14px; gap: 0px; justify-content: center; letter-spacing: 0.02em; line-height: 20px; padding-bottom: 20px; position: relative; text-align: center;"><b style="margin-bottom: 32px;">Обкладинку для аудіокнижки "Пташиний цвинтар" створила художниця Саша Чічкан</b></div></div><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative;"></p><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative; text-align: justify;"> За словами Астаф'євої, кожен читець оживляв свої найулюбленіші тексти, озвучити як він чи вона давно мріяли. Сама Даша оживила добірку оповідань Кирила Поліщука "Пташиний цвинтар", а також кілька оповідань Назарія Занози.</p><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative;"></p><iframe allowfullscreen="true" allowtransparency="true" class="instagram-media instagram-media-rendered" data-instgrm-payload-id="instagram-media-payload-0" frameborder="0" height="883" id="instagram-embed-0" scrolling="no" src="https://www.instagram.com/reel/CvT-GCbvy_A/embed/?cr=1&v=14&wp=540&rd=https%3A%2F%2Fvogue.ua&rp=%2Farticle%2Fculture%2Fknigi%2Fdasha-astaf-yeva-vipustila-zastosunok-underbooks-z-audioknizhkami-53060.html%3Ffbclid%3DIwAR2xh8n72hKYrOSTOFQRc3rht276Rtz3LaRDkdygXngmTz1qoT4yiW84mb4#%7B%22ci%22%3A0%2C%22os%22%3A1458.2000000001863%2C%22ls%22%3A577.2000000001863%2C%22le%22%3A1192.2000000001863%7D" style="background: white; border-color: rgb(219, 219, 219); border-radius: 3px; border-style: solid; border-width: 1px; box-shadow: none; color: #080808; display: block; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 12px; max-width: 540px; min-width: 326px; padding: 0px; width: 540px;"></iframe><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative;"></p><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative; text-align: justify;"> Наразі в застосунку доступні шість книжок. Серед них як класика — наприклад, один з найважливіших представників українського Розстріляного відродження Григорій Косинка, так і сучасні автори — вже згаданий Кирило Поліщук, Таня Поставна, Назарій Заноза й Катерина Липа. Найближчим часом у застосунку з'явиться роман Валеріана Підмогильного "Місто", "Записки кирпатого Мефістофеля" Володимира Винниченка, "Миротворець" Любка Дереша і "Шедеври світової літератури" Михайла Бриниха.</p><p style="color: #080808; font-family: Apoc, serif, serif; font-size: 20px; letter-spacing: 0.02px; margin: 0px 0px 32px; position: relative; text-align: justify;"><a href="https://vogue.ua/article/culture/knigi/dasha-astaf-yeva-vipustila-zastosunok-underbooks-z-audioknizhkami-53060.html?fbclid=IwAR2xh8n72hKYrOSTOFQRc3rht276Rtz3LaRDkdygXngmTz1qoT4yiW84mb4">Джерело</a></p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-43890034548867153212023-07-09T18:11:00.003+03:002023-07-09T18:12:15.502+03:00Цікавинки від інформинки<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEUiOPUFMAISEh5MsCDiy2o2QnMj01flmtCK3QYyK-CtoR2S2dOOcNp_J5s31iItiHKYSeQoqjXVFrYnrlI4_tLEph4zxeSDI5GJWnhl963nUnFEe0P6CAIlYErCxRsdmDcorImi6pwUBV4hDtPUaorMC0Rk36B-jqd4rxqwsXBsTHOVrry9Z8qPXN3CRy/s675/FB_IMG_1688915333133.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="675" data-original-width="500" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEUiOPUFMAISEh5MsCDiy2o2QnMj01flmtCK3QYyK-CtoR2S2dOOcNp_J5s31iItiHKYSeQoqjXVFrYnrlI4_tLEph4zxeSDI5GJWnhl963nUnFEe0P6CAIlYErCxRsdmDcorImi6pwUBV4hDtPUaorMC0Rk36B-jqd4rxqwsXBsTHOVrry9Z8qPXN3CRy/s320/FB_IMG_1688915333133.jpg" width="237" /></a></div>Відомо, що соняшники повертаються в бік сонця. Але що ж відбувається в похмурі і дощові дні, коли сонце повністю закрите хмарами? Вони повертаються один до одного, щоб поділитися своєю енергією.<span><a name='more'></a></span><p></p><p>Природа приголомшлива! Уявіть, якби ми застосували це в нашому житті. Найбільш уразливі люди іноді впадають в депресію. Як щодо того, щоб наслідувати приклад красивих соняшників? Вони підтримують один одного і наділяють силою.</p><p>Природа нас багато чому вчить.</p><p>Діліться добротою і посмішками, вона до вас повернеться!</p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-84675050262904724112023-06-14T08:15:00.003+03:002023-06-14T08:16:48.328+03:00Віртуальна читальня_ Легенда про Україну <p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjXLvJS4lSIcikvkXd-g0qFq0jG6wwn1Vo1BLY7vbLw4Y38P0E-_-Q7vfSSR2x-unq01MTcYqbY83EKpeziI0DebjaCbva_VUsIy1P_PboSTnqRkufkFoqj3a8Br4wXv1NMGAVKnGVcVmTVGF31ohfO3R9YcJPrc5bA81Ps6mgZfL-zYiTLHANRUissuw/s1280/FB_IMG_1686719555621.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1280" data-original-width="720" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjXLvJS4lSIcikvkXd-g0qFq0jG6wwn1Vo1BLY7vbLw4Y38P0E-_-Q7vfSSR2x-unq01MTcYqbY83EKpeziI0DebjaCbva_VUsIy1P_PboSTnqRkufkFoqj3a8Br4wXv1NMGAVKnGVcVmTVGF31ohfO3R9YcJPrc5bA81Ps6mgZfL-zYiTLHANRUissuw/s320/FB_IMG_1686719555621.jpg" width="180" /></a></div><p></p><p>ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНУ 🇺🇦💙💛</p><p>🙏🌿🕊️...Колись, дуже-дуже давно, роздавав Господь землі державам. Багато зібралося їх біля Божого порогу. І кожна держава сподівалася отримати свою, найкращу часточку на планеті. А потім усі вони, отримавши що хотіли, розходилися господарювати на своїх, Богом даних, землях. </p><p>Але до загальної черги не встигла держава Україна. Важко працювала, втомилася і, втомлена, ледве прийшла до Бога. Стала осторонь і не сміє очей підняти. Господь побачив заквітчану красуню, покликав до Себе і запитав: – Ти спізнилася, Україно, поглянь – усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була? – Працювала, - опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, – прости мені, Господи, піду я… Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів:</p><p>– Знаю тебе, Україно, знаю. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, знаю душу твою співучу і просту. <span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>Знаю, як ти спиш і прокидаєшся, як плачеш і радієш. Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай… </p><p>А Україна йому відповідає: – Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені дати. Мені чужого не потрібно… Господь погладив схилену голову заплаканої дівчини-України і відповів: – Не журися, Україно. Посміхнися і радій. І співай пісню гарну! Нову пісню. Тому що вподобав я тебе і не дам тобі сумувати! </p><p>Є у Мене земля! Моя земля. Залишив її Собі, щоб тішитися, але з радістю віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! </p><p>Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні. </p><p>Твої люди, Україно! Живи і радій! А Я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в Моєму серці…</p><p>🕊️🌿🙏🕊️🌿🙏🕊️🌿🙏🌿🕊️</p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-71788456161487845482023-06-05T08:08:00.005+03:002023-06-05T08:18:35.272+03:00Віртуальна_читальня: казка для дорослих і дітей ТРЕБА ЖИТИ <p><br /></p><p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh52GHUQD97nUhMdf64AjHi3tet3oD0K6ZCvzdHILqj2DPe7OFYu1cbkasQTDytMdcnj-FaJ8JcQbAIfYGFKKUJ0aPZg098QjSwt9wHj7pVfZRkPdlvEMSmuZqddVC1ZOGnyTDNBWjX--EZgixmAY81P4PAGgQVUE5BmpWKpiNcEj7MWAgySZag6lZ1KQ/s720/FB_IMG_1685941449574.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="705" data-original-width="720" height="313" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh52GHUQD97nUhMdf64AjHi3tet3oD0K6ZCvzdHILqj2DPe7OFYu1cbkasQTDytMdcnj-FaJ8JcQbAIfYGFKKUJ0aPZg098QjSwt9wHj7pVfZRkPdlvEMSmuZqddVC1ZOGnyTDNBWjX--EZgixmAY81P4PAGgQVUE5BmpWKpiNcEj7MWAgySZag6lZ1KQ/s320/FB_IMG_1685941449574.jpg" width="320" /></a></div><br />Далеко чи близько, давно чи недавно жила собі пташка. Жила вона не сама, а з іншими пташками в прекрасному лісі і чарівному гнізді. Любила пташка свій ліс, своє гніздечко. Але ліс той був у підніжжя вулкану. І одного ранку вулкан ожив. Лава потікла, каміння посипалося і вимушені були пташки летіти зі свого чарівного ліса. <p></p><p>Далеко відлетіли пташки.</p><p>Оселилися в новому незнайомому лісі, з іншими птахами, які не розуміли співу нашої чарівної пташки. </p><p>Дуже вона сумувала. Не їла, не пила, зовсім змарніла і нічогісенько не хотіла робити. Іноді тільки плакала та лютувала. <span></span></p><p>Новини про вулкан приносили інші звірі та пташки, які теж тікали від каміння та лави. </p><p>І ось одного дня до чужинного лісу прилетіла мудра сова. </p><p>Та й каже. </p><p>ТРЕБА ЖИТИ.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>Здивувалась наша пташка. Я ж живу. Тільки не буду я тут співати, не буду нічого робити, бо це не мій ліс і я повернуся додому.</p><p>ТРЕБА ЖИТИ. Сказала сова і полетіла шукати собі гарненьке та тепленьке дупло. </p><p>Наша чарівна пташка посиділа трохи та вирішила подивитись, що ж мудра сова робить. </p><p>А сова облаштувала дупло, вивчала спів місцевих птахів, знайшла нових друзів, полювала на мишей та ставала сильнішою, веселішою та міцнішою.</p><p>А пташка наша чарівна раптом відчула, що і сил то в неї немає, і настрій такий собі і летіти далеко, щоб повернутися додому, вона не зможе. </p><p>Тоді і вона вирішила ТРЕБА ЖИТИ. </p><p>З того дня наша пташка ожила. І відкрила для себе новий ліс як чарівне місце. І стільки було в ньому цікавого, і спів був хоч і не рідний, але гарний, і їжа смачна, і друзі веселі. </p><p>Набралася наша пташка сили силенної, виросла трохи, зміцніли її крила, і коли прийшов час, з легкістю вона повернулася додому. Та ще й багато цікавих історій розповідала своїм друзям, які теж повернулися до рідного лісу у підніжжя вулкану. </p><p>І завжди пам’ятала пташка – де б ти не був ТРЕБА ЖИТИ.</p><p>Наталія Купина</p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-25751779235071714142023-05-24T11:39:00.001+03:002023-05-24T12:05:35.582+03:00День слов'янської писемності: 9 цікавих фактів про слов'янські мови<p><span face="Inter, sans-serif" style="background-color: white; color: #25252c;"><br /></span></p><p><span face="Inter, sans-serif" style="background-color: white; color: #25252c;">День слов'янської писемності: 9 цікавих фактів про слов'янські мови</span></p><div class="article-text" style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #25252c; font-family: Inter, sans-serif; margin: 0px; padding: 0px;"><figure class="photo_block" style="box-sizing: border-box; font-size: 14px; margin: 0px 0px 1rem; padding: 0px;"><img alt="День слов'янської писемності та культури / фото ua.depositphotos.com" data-height="662" data-width="999" src="https://images.unian.net/photos/2023_05/1684844557-7768.jpg?r=596638" style="border: none; box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 0px auto; max-width: 100%; outline: none; padding: 0px; vertical-align: middle; width: auto;" title="День слов'янської писемності та культури / фото ua.depositphotos.com" /><figcaption class="subscribe_photo_text" style="box-sizing: border-box; color: #b2b2bd; line-height: 24px; margin: 8px 0px 16px; padding: 0px; text-align: center;"><span style="color: #25252c; font-size: 16px; text-align: left;">24 травня в Україні відзначають День слов'янської писемності та культури. Свято відоме також в інших східноєвропейських країнах: Болгарії, Сербії, Македонії, Чехії, Чорногорії.</span></figcaption></figure><p style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative;">Дата свята обрана невипадково - в цей день церква згадує рівноапостольних Кирила і Мефодія, творців кириличного алфавіту і давньослов'янської мови, яка є спільним предком слов'янських мов. </p><h2 style="box-sizing: border-box; font-size: 18px; line-height: 32px; margin: 16px 0px; padding: 0px;">Цікаві факти про слов'янські мови та писемність</h2><p style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative;">До слов'янських відносять кілька десятків сучасних мов, на яких говорять близько 440 мільйонів чоловік. Всі слов'янські мови мають приблизно 80% загального лексикону. </p><ul style="box-sizing: border-box; font-size: 14px; list-style: none; margin: 0px 0px 1rem; padding: 0px 0px 0px 40px;"><li style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; list-style: disc; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative; text-align: left;">Імовірно, предком сучасних слов'янських мов є <span class="strong" style="box-sizing: border-box; font-weight: 700; margin: 0px; padding: 0px;">праслов'янська мова</span>, яка існувала приблизно в 2-1 столітті до н.е. Ніяких її письмових пам'яток не виявлено.</li><li style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; list-style: disc; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative; text-align: left;">Багато людей вважають, що найдавнішою літературною пам'яткою, написаною праслов'янською мовою, є <span class="strong" style="box-sizing: border-box; font-weight: 700; margin: 0px; padding: 0px;">"Веллесова книга"</span>. Однак більшість сучасних вчених впевнені, що це фальсифікація 1950-их років. Не існує ніяких матеріальних доказів існування такої книги.</li><li style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; list-style: disc; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative; text-align: left;">У 9 столітті Кирило і Мефодій розробили писемність <span class="strong" style="box-sizing: border-box; font-weight: 700; margin: 0px; padding: 0px;">старослов'янської мови</span>, яка був заснований на діалекті жителів сучасних Салонік. Як алфавіт для неї використовувалися кирилиця і глаголиця. Мова існувала в основному для написання книг, в побуті ж її не використовували.</li><li style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; list-style: disc; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative; text-align: left;">У старослов'янській мові не було <span class="strong" style="box-sizing: border-box; font-weight: 700; margin: 0px; padding: 0px;">теперішнього часу</span>, але було чотири форми минулого і три майбутнього. Також у ній було 6 відмінків, як у сучасній українській мові.</li><li style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; list-style: disc; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative; text-align: left;">У наш час ентузіасти створили <span class="strong" style="box-sizing: border-box; font-weight: 700; margin: 0px; padding: 0px;">штучну міжслов'янську мову</span>, яка використовує загальні для більшості слов'янських мов правила і слова. Її можуть розуміти жителі майже всіх східноєвропейських країн. Послухайте казку міжслов'янською мовою і перевірте, чи багато речень ви зрозуміли.</li><li style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; list-style: disc; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative; text-align: left;">Є сучасні слов'янські мови, які не мають <span class="strong" style="box-sizing: border-box; font-weight: 700; margin: 0px; padding: 0px;">чіткої літературної норми</span>, наприклад, чорногорська і сербохорватська.</li><li style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; list-style: disc; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative; text-align: left;">Серед лінгвістів немає єдиної думки, чи були Кирило і Мефодій творцями <span class="strong" style="box-sizing: border-box; font-weight: 700; margin: 0px; padding: 0px;">глаголиці і кирилиці</span>. Найбільш поширена думка, що брати розробили глаголицю, а кириличну абетку створили пізніше їхні учні. Глаголиця в сучасних мовах не використовується.</li><li style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; list-style: disc; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative; text-align: left;">Більшість слов'янських мов використовують латинський алфавіт. <span class="strong" style="box-sizing: border-box; font-weight: 700; margin: 0px; padding: 0px;">Кирилична азбука</span> використовується в українській, болгарській, македонській, сербській та чорногорській мовах.</li><li style="box-sizing: border-box; font-size: 16px; line-height: 32px; list-style: disc; margin: 16px 0px 0px; padding: 0px; position: relative; text-align: left;">Слов'яни представляли рай як вічно сонячне і тепле місце, куди на зимівлю відлітають птахи, а також душі померлих. Вони називали це місце добре відомим українцям словом "<span class="strong" style="box-sizing: border-box; font-weight: 700; margin: 0px; padding: 0px;">вирій</span>".</li></ul><div> <a href="https://www.unian.ua/lite/holidays/den-slavyanskoy-pismennosti-i-kultury-2023-interesnye-fakty-12267459.html">Джерело</a></div></div>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-37599331834321906062023-05-17T16:08:00.002+03:002023-05-18T10:41:59.359+03:0015 книжок, які найкраще розкажуть історію України<p><span style="background-color: white; color: #404040; font-family: "Open Sans", sans-serif; font-size: 18px;">Офіційним доктринам на зразок «колиски слов’янських народів» і популярних міфів про Україну – «батьківщину мамонтів» вже «незалежного» часу нові видання протиставлять нетрадиційний підхід, науково-популярну стилістику, незаангажований погляд на історичний фактаж.</span></p><div class="entry-content" style="box-sizing: border-box; font-family: "Open Sans", sans-serif; font-size: 16px; margin: 0px; padding: 0px;"><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Орест Субтельний. Україна: історія</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2454 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630605-e1505419849872.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Нетрадиційна концепція цієї знакової для української історіографії книги полягає в тому,<strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;"> що історія України розглядається у ній у світовому контексті.</strong></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">На Заході дослідження української історії професора Йоркського університету в Торонто (Канада) українця за походженням Ореста Субтельного визнані найкращим популярним викладом історії України. Утім тут немає міфів про «славне трипільське минуле» чи «Україну – колиску слов’янських народів».</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Попри наскрізну ідею – національне відродження України – автор насамперед прагнув наукової об’єктивності, неупередженості позиції та зваженості оцінок. Книга Субтельного, ставши за роки незалежності підручником для кількох поколінь студентів через свій «нерадянський» підхід, перевидавалася в Україні десятки разів.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Дід Свирид. Історія України від діда Свирида</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2455 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630606-e1505419907258.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Популярний виклад історії України, запропонований блогером, відомим в соціальній мережі Фейсбук під ім’ям «Свирид Опанасович», цікавий своєю подачею насамперед для студентської молоді.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">Так само, як іронічні історичні та політичні статті цього автора у Фейсбуці, його виклад історичного матеріалу вирізняється гумором, майстерно поєднаним з реальними фактами і художньою обробкою матеріалу.</strong></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Допомогає цьому стиль подачі, схожий на інтерпретацію всесвітньої історії «Сатириконом», в якому історичні герої «олюднюються», а спілкування триває на рівні діалогу і залучення читачів до аналізу історичних подій.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">У першому томі розповідається про період від прадавніх часів до заселення теренів України до 1036 року. Ілюстративний матеріал, який рідко трапляється в в україномовній літературі такої тематики, сприяє нетрадиційно веселій розмові про серйозні речі.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Ю. Горліс-Горський. Холодний Яр</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2456 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630607-e1505419954775.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Це перше після 1961 року академічне видання спогадів вояка про маловідому сторінку української історії: повстанський рух під прапором Української Народної Республіки.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Опублікований без купюр і змін, з коментарями науковця і врахуванням всіх версії від 1932 до 1938 року<strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;"> матеріал читається, мов пригодницький роман.</strong></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">За «сюжетом», після того, як радянська Росія захопила Україну, над Дніпром виникла «Холодноярська Республіка», яка під українським національним жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру, на якому було написано: «Воля України — або смерть!» – вела на запеклу збройну боротьбу за Українську державу аж до 1922 року.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Події, описані у спогадах, відбуваються на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської та Вінницької областей, у Києві, Полтаві й на території тодішньої Польщі.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Книжка доповнена статтями, у яких розглянуто спогади Горліса-Горського як історичне джерело, а також наведено деякі зауваги щодо його біографії.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Володимир В`ятрович. Україна. Історія з грифом «Секретно»</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2457 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630608-e1505419998946.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">У книжці екс-директора архіву Служби безпеки України публікуються <strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">документи, які донедавна були засекречено.</strong> Страшна правда про історію України ХХ століття, яка ходила в легендах і переказах, тепер має документалізоване підґрунтя і офіційне підтвердження.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Зокрема розповідається історія приховування правди про Голодомор, розвінчуються старі та нові міфи про Степана Бандеру і радянський «бліцкриг» 1939 року. Детально описується протистояння КҐБ і останнього командира УПА, а також написання історії цього легендарного повстанського формування.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">В останніх розділах дослідження – розповідь про каральну систему в СРСР, ГУЛАГ і кінець імперії терору, а також найостанніші таємниці відомства – вибух на ЧАЕС: трагедія, якої можна було уникнути.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2458 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630610-e1505420037920.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">Історія в цій популярній книжці позбавлена міфів та стереотипів, що існували в підручниках радянської доби.</strong> Минувшина у ній осмислена по-новому, згідно із доступними архівними джерелами, які раніше замінялися ідеологічними кліше та політичними штампами.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Така книжка, як вважає зокрема Станіслав Кульчицький, завідувач відділу Інституту історії України, дозволить сучасному читачеві «відділити історію України від історії Росії, яка причепилася до історії України і поглинула її років так на 600».</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Що ж до метафоричної назви дослідження, то автор нагадує, що, будучи розташована на західному краю Євразійського степу, Україна протягом багатьох століть була брамою Європи.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Загалом у всіх розділах книжки – від «Появи слов’ян» і «Творення України» аж до «Народження нації» – простежується правдивий шлях, який привів нас до незалежності, вивільнивши з нещодавньої «колиски братніх народів». Тобто витоки, досліджені у цій науково-популярній праці, що дасть фору багатьом академічним виданням, допомагають зрозуміти поточні події в Україні.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Історія без цензури. 10 книжок</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2459 aligncenter" height="900" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630609.jpg" srcset="https://uaua.top/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630609.jpg 1200w, https://uaua.top/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630609-300x225.jpg 300w, https://uaua.top/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630609-768x576.jpg 768w, https://uaua.top/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630609-1024x768.jpg 1024w, https://uaua.top/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630609-294x221.jpg 294w" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="1200" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Оригінальність цієї серії книжок про історію України полягає в тому, що <strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">читач може познайомитися з думкою провідних вітчизняних істориків, які не виконують ідеологічне замовлення</strong>. Їхні оцінки часом не збігаються, що дозволяє кожному з нас самому виступити суддею в цих суперечках.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">До серії входять такі видання, як «Князі і гетьмани усієї Русі» С. Горобця про злети і падіння козацької держави 1648–1783 рр., «У кігтях двоглавих орлів» А. Галушка про польські повстання 1830-1831 й 1863 років, «На бій за волю» М. Ковальчука та ін. про Центральну раду, війну з Росією та Польщею 1917-1919 років, «Україна радянська» під редакцією Г. Єфіменка про становлення в Україні «радянського проекту» 1917-1939 років та «Від Рейхстагу до Іводзіми» під редакцією Я. Примаченко про Україна та українці у Другій світовій війні.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Микола Аркас. Історія України-Русі</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2460 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630611-e1505420116996.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">Від самого початку ця культова книга відомого історика, письменника і композитора була задумана, як нарис для навчання його онука Миколи.</strong></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">І лише переконання рецензентів і потреби доби (зростання українського руху після 1905 року) змусили видавця опублікувати книгу накладом у 7000 примірників. Визначний громадський діяч, меценат і видавець Євген Чикаленко вважав її найкориснішою книжкою після шевченкового «Кобзаря».</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">У цьому репринтному перевиданні 2-го (позацензурного) видання (видрукуваному в Кракові 1912 року). Свого часу його готували до друку Богдан Лепкий та В’ячеслав Липинський уже після смерті автора.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Перше видання книжки зазнало царської цензури, а більшу частину накладу 2-го видання було спалено російськими військами під час Першої світової війни. Після того воно стало бібліографічною рідкістю.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Сергій Плохій. Походження слов’янських націй</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2461 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630612-e1505420146343.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Книга одного з найавторитетніших фахівців з історії Центрально-Східної Европи присвячено проблемі історичних коренів сучасних українців, білорусів і росіян.<strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;"> Аналіз національної ідентичності східних слов’ян, спільного і відмінного в їхніх культурах, історичних міфах, ідеологіях має виважений, не популістський характер наукового дослідження.</strong></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Широка джерельна база, коректність уваги до змагань за «руську спадщину» роблять цю книжку однією з найважливіших ланок формування історичної візії України.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Монографія охоплює період від хрещення Русі до середини XVIII століття і розвінчує міфи про «предковічне» утворення східнослов’янські народів і пропонує натомість модель перенесених у давнину етноцентричних націй Нового часу.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Вахтанг Кіпіані. Війна двох правд. Поляки та українці у кривавому ХХ столітті</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2462 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630613-e1505420181635.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">У книжці відомого журналіста зібрано факти, результати досліджень та міркувань провідних спеціалістів із проблем українсько-польських відносин.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">Автори статей висвітлюють правду про суперечливі події XX століття в історії двох народів</strong>, без чого не можливий поступ на шляху примирення, якому заважають нерозв’язані гострі питання спільного минулого України та Польщі.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Статті на різноманітну історико-соціальну тематику допоможуть зрозуміти, чому минуле розділяє українців та поляків. Серед тем, розглянутих авторами – діяльність ОУН та УПА, а також Армії Крайової, трагедія Волині 1943 року і акція «Вісла» 1947 року.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">О. Зінченко, В. В’ятрович, М. Майоров. Війна і міф. Невідома Друга світова</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2463 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630614-e1505420221287.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">У цій збірці досліджень, здійснених співробітниками Українського інституту національної пам`яті, мова про приховані, замовчувані чи перекручені радянською пропагандою фактів часів Другої світової війни.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">Зокрема за розкритими документами тієї доби формується справжня картина воєнного часу і роз’яснюєшся, як Друга світова стала для радянського народу Великою вітчизняною війною.</strong></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Також розповідається про те, чи правда, що пакт Молотова-Ріббентропа був вимушеним кроком для СРСР, і чи завжди Радянський Союз був непримиренним противником нацистів? Розвінчуються міфи про те, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Стає відомо, чи справді Сталін узгоджував військові дії з Гітлером, а Бандера нібито був агентом спецслужб нацистів.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">І як саме кримських татар масово дезертирували на початку війни, а після її завершення маршал Жуков збирався вивезти до Сибіру всіх українців, які залишалися на окупованій території. Мовляв, нехай там будують свою «незалежну Україну».</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Вахтанг Кіпіані. ОУН і УПА</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2464 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630615-e1505420246630.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Вже давно доведено, що визвольний рух XX століття, втілений зокрема в діяльності ОУН і УПА – це один із найяскравіших прикладів боротьби за незалежність.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">До недавнього часу спочатку локально, а потім вже масово у даній галузі був доступний лише «Літопис УПА», за незалежного часу перевиданий в Україні.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Попри документальну цінність часів героїчної боротьби з московським окупантом, півсотні томів з розповіддю про бойові будні повстанців не мали остаточного аналітичного підґрунтя.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Натомість видання, здійснене відомим політологом Вахтангом Кіпіані – це збірка текстів, авторами яких є впливові науковці, журналісти, громадські діячі та дисиденти. Їх завданням було вивести факт визвольного руху в Україні 1940-50-х років на світовий рівень боротьби за незалежність і порівняння його з подібними міжнародними практиками опору.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">Мовою фактів, свідчень, спогадів, побутових подробиць і навіть філософських міркувань автор збірки відповідають на гострі питання, намагаючись відшукати правду про цей складний період нашої історії.</strong></p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2465 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630616-e1505420412337.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Феноменальність цієї книги спогадів полягає в <strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">аналізі «неочікуваного» моменту в житті її автора</strong>. На самому початку історії, коли тривав четвертий рік світової війни, генерал-лейтенант російської імператорської армії ще навіть не знав, що стане гетьманом незалежної Української Держави.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Революційні зрушення були розраховані на знесення «всього світу», натомість саме Скоропадському стало духу взяти на себе невдячну ношу будівництва.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Звісно, все завершилося не так, як гадалося, але дещо зі спадщини гетьмана залишилося навіки, наприклад, Українська Академія наук чи український флот.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Але найголовніше у цих спогадах про буремні роки революції і громадянської війни, мабуть, була особиста драма Скоропадського, який за влучними словами В’ячеслава Липинського, став українцем, тільки переставши бути гетьманом.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Олександр Палій. Короткий курс історії України</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2466 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630617-e1505420458546.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Це видання – своєрідний підручник з історії України, в якому розповідається про її перемоги та поразки від прадавніх часів аж до незалежності. <strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">Завдяки аналізові талановитого історика і політичного консультанта маємо змогу дізнатися про нетрадиційний погляд на звичні факти.</strong></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Зокрема про те, які саме племена насправді жили на сучасній території України, хто заснував Київ, як тривав період правління українського козацтва, і ким був Тарас Шевченко для нашої історії.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Також аналізуються проблеми, з якими зіткнулася Україна після розвалу Радянського Союзу, а також багато іншого історичного фактажу.</p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Оксана Кісь. Українські жінки у горнилі модернізації</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="size-full wp-image-2467 aligncenter" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630618-e1505420476823.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">У цій незвичній збірці об’єднано дослідження дев’ятьох дослідниць, які розповідають про те, як соціальне становище українського жіноцтва мінялося під час історичних зрушень. Таким чином розглянуті питання впливу на історичну роль жінки, повсякденне буття, систему цінностей, світогляд, сфери діяльності.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><strong style="box-sizing: border-box; margin: 0px; padding: 0px;">Де були і що робили жінки у вирішальні моменти історії України?</strong> Як вели себе під час примусової колективізації? Як переживали нацистських окупантів?</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Чи боролися з радянською владою у національному підпіллі? Як здолали Голодомор? Що ж до ситуації в національній (родинній, материнській) галузі питання, то не в останню чергу порівнюється становище жінки в українській та російській сім’ях.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><span style="font-style: italic; font-weight: 600;">З цього приводу зокрема Іван Франко писав: «Від давніх давен усі учені люди, котрі пильно придивлялися до життя руського [українського] народу, признавали, що русини [українці] обходяться з своїми жінками далеко лагідніше, далеко гуманніше й свободніше, аніж їх сусіди. У родині ж жінка займає дуже поважне й почесне становище».</span></p><h1 style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #4080ff; font-size: 25px; margin: 0px; padding: 10px 0px;">Володимир Білінський. Країна Моксель, або Московія 3 книги</h1><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><img alt="" class="alignnone size-full wp-image-2468" height="675" src="http://www.uaua.world/wp-content/uploads/2017/09/im-photo5445081451524630619-e1505420500129.jpg" style="box-sizing: border-box; display: block; height: auto; margin: 10px 0px 20px; padding: 0px; width: 749.75px;" width="900" /></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">На підставі літописів відомих російських істориків і доступних архівних джерел автор цього незвичного роману-дослідження розповідає про справжню історію Російської імперії. Всі факти, використані в книзі взяті з історичних джерел, що свідчать про справжню історію Російської імперії у неспотвореному вигляді.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">На думку автора, Карамзін, Ключевський, Соловйова сформували зручну матрицю, яку використовували всі наступні фальсифікатори історії.</p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;"><span style="font-style: italic; font-weight: 600;">«Кожен генсек підганяв історію під себе, як мундир! – пише він. – Згадаймо, що ж вивчали в школі наші діди, батьки, ми самі? І, чесно поміркувавши, зізнаймося: історію Росії, хоча держава звалася — СРСР, була багатонаціональною, складалася з п’ятнадцяти республік, об’єднувала сотню народів.</span></p><p style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #404040; margin: 0px; padding: 0px 0px 10px;">Але в комуністичній імперії, як і раніше в російській, не існувало історії українського народу, як не існувало історії народу узбецького, казахського та інших. Тільки там, де історія невідомого народу стикалася з історією великоросів, з’являвся новий народ, який невідь-звідки взявся і «добровільно приєднався» до російського».</p><div class="source" style="background-color: white; box-sizing: border-box; color: #898989; font-size: 14px; margin: 0px; padding: 0px 0px 30px; text-align: right;"><a href="https://uaua.top/2453/?fbclid=IwAR2R4COaD7U1JVeusXdoOCPh8qdvpTT1966dndCtuyFe0pySUuJdtTSNuIY">Джерело</a></div></div>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-59624192390742058002023-04-09T19:05:00.008+03:002023-04-09T19:06:22.473+03:00Віртуальна_читальня Легенда про котиків <p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj1C0Gli8tSeJrmXsV6-5d5reI9tirAXj06e9NLihjhXOPiAt38Dvl8hw3YgnqW7vKZqu97Ovj1360RLqFm5QpygIBbJYQpwuFL41IC_RyXVE5YP2EeZjgIUhaY9toeeu1bxPMI2LFnHZIMwefgZtDJZ5LnCFoQ21d2WUuabH4aSFZ5YlsI86ZIvRqMnQ/s782/FB_IMG_1681056233680.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="782" data-original-width="592" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj1C0Gli8tSeJrmXsV6-5d5reI9tirAXj06e9NLihjhXOPiAt38Dvl8hw3YgnqW7vKZqu97Ovj1360RLqFm5QpygIBbJYQpwuFL41IC_RyXVE5YP2EeZjgIUhaY9toeeu1bxPMI2LFnHZIMwefgZtDJZ5LnCFoQ21d2WUuabH4aSFZ5YlsI86ZIvRqMnQ/s320/FB_IMG_1681056233680.jpg" width="242" /></a></div>Існує легенда ,що ВЕРБА пожаліла КІШКУ, яка сиділа на березі річки та оплакувала своїх кошенят...Кошенята бігали за метеликами та впали в воду...Верба нахилила в річку свої гнучкі гілки і кошенята ,вчепившись за них, змогли вибратись з води на берег...<p></p><p>З тих пір кожну весну верба покривається безліччю пухнастиків, які в народі так і називають -- КОТИКИ...</p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-86752911131599157262023-02-08T06:26:00.002+02:002023-02-08T06:28:14.041+02:00Новий безкоштовний читацький проєкт для дітей!<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiDGUDe_QlVB-_Ex_58uX0KOwLXI_JFdwNVcrOMXyjKqTYzN_QGcQn8_kFv3Y7w3F7KPGXGSwh6F5-brVjamf99ZlUvkVBqVxss0UD1kT_pm6MPkhZZvhETIKRU8J5FlR55EsN1SRFIuPHPR1uNXFnLfh5GSaQl96rPHisFLA8QHlr6kXVKipUoLdMaMQ/s720/FB_IMG_1675830080426.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="720" data-original-width="720" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiDGUDe_QlVB-_Ex_58uX0KOwLXI_JFdwNVcrOMXyjKqTYzN_QGcQn8_kFv3Y7w3F7KPGXGSwh6F5-brVjamf99ZlUvkVBqVxss0UD1kT_pm6MPkhZZvhETIKRU8J5FlR55EsN1SRFIuPHPR1uNXFnLfh5GSaQl96rPHisFLA8QHlr6kXVKipUoLdMaMQ/s320/FB_IMG_1675830080426.jpg" width="320" /></a></div><br /><div>✨В Україні запустили новий безкоштовний читацький проєкт для дітей!<p></p><p>Видавництва Дух і Літера та Видавництво Маmіnо за підтримки Goethe-Institut Ukraine в рамках дитячої цифрової бібліотеки Читаймо розпочинають проєкт "Читаймо разом".<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>📚 "Читаймо разом" – це віртуальний читацький клуб для дітей, в якому щотижня відбуватимуться події. Зареєструвавшись у клубі, кожної п’ятниці ви зможете отримувати цікаві факти з життя письменників, історії, пов’язані з книжками, пізнавальні коментарі про твори, яскраві ілюстрації до кожної книжки, а також ігри та конкурси з Ведмедиком, який завідує читацьким клубом. </p><p>Всі деталі про проєкт можна знайти за посиланням 👉 <a href="https://chytajmo.in.ua/">https://chytajmo.in.ua/</a></p><p>Також організатори пропонують підписатися на телеграм-бот (<a href="https://t.me/chytajmo_bot">https://t.me/chytajmo_bot</a>), щоб безкоштовно отримувати щотижня книжки для дітей 3-10 років в електронному вигляді ❤</p><p><a href="https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02pW2j3cd5NPM5HXgCHAMu7gjzZiRYb7oAAv9MTazs5MYMWcwxFr2KEkbVsuH6oSrKl&id=100072333730499">Джерело</a> </p></div>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-45130625153193897372023-01-30T22:23:00.001+02:002023-01-30T22:24:34.111+02:00Оголосили лауреата Всеукраїнської премії імені Всеволода Нестайка <p><br /></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1da8IaW17yp6P2IPVA_LgBQj83FH10lK_OE9NruTCASsbP_2XlPrv1IRguGn0Uh8sgSdnzJz5ehdRS8ZJJO1XdXfA7PJOjtzDYj8WhLkGAxXDpYo4AeHOxiFR07x9NnoS6VKs1SwhmLpk5NpE5DdSFtC7dOs10OUxwLGGegBdamcFNkLi427GoNmCYw/s994/FB_IMG_1675110042768.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="994" data-original-width="720" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1da8IaW17yp6P2IPVA_LgBQj83FH10lK_OE9NruTCASsbP_2XlPrv1IRguGn0Uh8sgSdnzJz5ehdRS8ZJJO1XdXfA7PJOjtzDYj8WhLkGAxXDpYo4AeHOxiFR07x9NnoS6VKs1SwhmLpk5NpE5DdSFtC7dOs10OUxwLGGegBdamcFNkLi427GoNmCYw/s320/FB_IMG_1675110042768.jpg" width="232" /></a></div><div>В Національній бібліотеці України для дітей оголосили лауреата Всеукраїнської премії імені Всеволода Нестайка 🏆</div><div><br /></div><div>📖 Це – Віталій Запека, автор книжки "Полінка" (видавництво "Віват" Vivat).</div><div><br /></div><div>Письменник зараз служить у війську, як відомо, він дістав контузію і потребує реабілітації.</div><p></p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-84309018036548619702023-01-13T18:09:00.001+02:002023-01-13T18:10:36.105+02:00Найкращі українські засівалки для дітей та дорослих на Старий Новий рік<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg93RFC2BEcPXnK0mRLJckWZmmjdOKQ2IGBlhrifvns8E1w2eNF-SIw6Mdlc4hFzwWAukHDwFYc1VtmZK1FCioLI03F-8e-sT1eIGGisS6YRoMeFdLUsouStZ_AMRcNG5BLUrykM63oquiWiCN9Y6PB0Dhah9jOgXMS4kNL5BRtNCJQVg7JRjokTLXhmA/s665/c68f6bca430c052d450cbdd1dbf619ad10bfefbc.jpeg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="445" data-original-width="665" height="214" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg93RFC2BEcPXnK0mRLJckWZmmjdOKQ2IGBlhrifvns8E1w2eNF-SIw6Mdlc4hFzwWAukHDwFYc1VtmZK1FCioLI03F-8e-sT1eIGGisS6YRoMeFdLUsouStZ_AMRcNG5BLUrykM63oquiWiCN9Y6PB0Dhah9jOgXMS4kNL5BRtNCJQVg7JRjokTLXhmA/s320/c68f6bca430c052d450cbdd1dbf619ad10bfefbc.jpeg" width="320" /></a></div><br />Зранку 14 січня, у перший день Старого Нового року та на свято Василя Великого, в Україні прийнято засівати дім зерном та розповідати при цьому вірші. До вашої уваги красиві українські посівалки для дітей та прикольні засівалки для дорослих!<p></p><p>Красиві засівалки передаються з покоління в покоління, тож ми повинні зберегти цю традицію та передати її дітям. Підготуватися варто заздалегідь, щоб дитина встигла вивчити напам’ять посівалки, які їй найбільше припали до душі! І якщо щедрувати на Старий Новий рік 13 січня ходять тільки дівчата, то вже наступного дня посівати мають лише хлопці.</p><p><br /></p><p><br /></p><p>Вважалося, якщо 14 січня першою поріг будинку переступить дівчина, – це недобрий знак. Саме хлопчик має першим увійти до оселі та впустити у дім щастя, радість і мир. Нині ж посівають всі! Пропонуємо вам разом з дітьми вивчити гарні посівалки для хлопчиків і дівчаток на українській мові!<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>КОРОТКІ ЗАСІВАЛКИ ДЛЯ МАЛЕНЬКИХ ДІТОК 2-3 РОКІВ</p><p>Сію, сію, посіваю</p><p>Щастя, радості бажаю.</p><p>Аби вам весь Новий рік</p><p>Було краще, ніж торік!</p><p>***</p><p>Сію-сію-посіваю,</p><p>З Новим Роком вас вітаю,</p><p>Відкривайте сундучок</p><p>Та давайте п’ятачок!</p><p>***</p><p>Сію, вію, посіваю,</p><p>З Новим роком Вас вітаю!</p><p>Не на рік і не на два,</p><p>А на многії літа!</p><p>***</p><p>Сію, вію, посіваю,</p><p>З Новим роком вас вітаю!</p><p>Щоб було у вас і в стіжку,</p><p>І в мішку, і в коморі, і в оборі,</p><p>В ложці, в мисці, і в колисці!</p><p>***</p><p>Сію, сію посіваю</p><p>З Новим роком вас вітаю</p><p>З Новим роком й з Васильком</p><p>Дайте гроші з кошельком.</p><p>***</p><p>Сійся-родися, жито, пшениця,</p><p>Всяка пашниця:</p><p>Зісподу корениста, зверху колосиста.</p><p>Будьте зі святом здорові,</p><p>З Новим роком та Різдвом Христовим!</p><p>***</p><p>Житом, житом із долоні,</p><p>По долівці, по ослоні,</p><p>Засіваю в вашій хаті –</p><p>Будьте дужі та багаті!</p><p>Щоб збулося все нівроку –</p><p>З новим щастям, з Новим роком!</p><p>ДИТЯЧІ СІЯНКИ ДЛЯ ДОШКІЛЬНЯТ (3, 4 І 5 РОКІВ)</p><p>Сію, сію посіваю</p><p>З Новим Роком вас вітаю!</p><p>Я маленький сівачок</p><p>Дайте грошей в кулачок</p><p>Не давайте копійки,</p><p>Бо подерті кишеньки</p><p>А давайте паперові</p><p>Будьте люди гонорові!</p><p>***</p><p>Сію, сію, посіваю,</p><p>З Новим роком Вас вітаю</p><p>На щастя, на здоров’я, на Новий рік!</p><p>Щоб краще родило, як уторік.</p><p>Жито, пшениця, горох, сочевиця</p><p>Коноплі до стелі, а льон по коліна</p><p>Щоб вас, хрещених, голова не боліла!</p><p>***</p><p>Сію-засіваю зерня на паркет,</p><p>Щоб розквітла доля, як троянд букет!</p><p>Сію-засіваю я на килими,</p><p>Щоб в душі і серці не було зими!</p><p>Сію-засіваю зерня на підлогу,</p><p>Щоб була легкою вам життя дорога!</p><p>***</p><p>Сиплю на вас жито,</p><p>щоб довго вам жити</p><p>Ще й пшеницю яру,</p><p>щоб горя не знали</p><p>Сиплю на вас просо,</p><p>щоб мирно жилося</p><p>Сиплю й овес,</p><p>щоб вами гордився рід увесь!</p><p>***</p><p>Сієм, вієм, засіваєм,</p><p>Зло добром ми задуваєм,</p><p>Щоб вам легко все вдавалось,</p><p>Ясне сонечко всміхалось,</p><p>Щоб завжди у вас на полі</p><p>Врожаю було доволі.</p><p>***</p><p>Сію, сію, посіваю,</p><p>З Новим роком вас вітаю!</p><p>Щоб ви Пане Господарю,</p><p>були такі чисті,</p><p>як наші святки Пречисті.</p><p>Щоб були такі красні,</p><p>як наше сонце ясне!</p><p>Щоб були такі величні,</p><p>як наш хліб пшеничний!</p><p>***</p><p>Сію, сію, засіваю,</p><p>Вашу хату не минаю,</p><p>З Новим роком йду до хати,</p><p>Щось вам маю віншувати:</p><p>Щоби діти всі здорові,</p><p>Їсти кашу всі готові,</p><p>Щоб вам була з них потіха,</p><p>А нам грошей хоч з півміха!</p><p>ПОСІВАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ 6 І 7 РОКІВ (1-2 КЛАС)</p><p>Щедрик, щедрик, щедринець,</p><p>Ой, який я молодець!</p><p>Прийшов посипати, зернят забув взяти.</p><p>Маю у кишені гороху півжмені.</p><p>Сію, вію, посіваю узимі на літо.</p><p>Допоможи, Боже, щоб все було гоже:</p><p>І жито, й пшениця, і всяка пашниця.</p><p>З Новим роком будьте й мене не забудьте!</p><p>***</p><p>Сію, сію, посіваю</p><p>З Новим роком всіх вітаю!</p><p>Щоб вам весело жилося,</p><p>Щоб задумане збулося,</p><p>Щоб ніколи не хворіли,</p><p>Щоб нічого не боліло,</p><p>Щоб у праці все горіло</p><p>Та й в кишені шелестіло!</p><p>Щоб, як квіти, ви цвіли</p><p>Та сто років прожили!</p><p>***</p><p>Сійся, родися,</p><p>Жито, пшениця,</p><p>Горох, чечевиця,</p><p>І всяка пашниця,</p><p>Внизу корениста,</p><p>Зверху колосиста,</p><p>Щоб на майбутній рік</p><p>Було більше, ніж торік.</p><p>Щоб всього було доволі</p><p>І в коморі, і на полі.</p><p>***</p><p>Аби сіялось-родилось,</p><p>На гаразд усе робилось,</p><p>У садочку, в полі, в хаті</p><p>Щоб добра було багато,</p><p>Щоб росли здорові діти</p><p>Аби мир був в цілім світі.</p><p>Сію, сію, посіваю</p><p>Щастя, радості бажаю.</p><p>Аби вам весь Новий рік</p><p>Було краще ніж той рік.</p><p>***</p><p>Сієм вам від вашого порога,</p><p>Щоб завжди була вам щаслива дорога!</p><p>Сієм вам від вашого віконця,</p><p>Щоб завжди сіяло яскраво сонце!</p><p>Сієм вам по всій оселі,</p><p>Щоб завжди ви були в ній веселі!</p><p>Сієм, сієм, посіваєм,</p><p>З Новим Роком вас вітаєм!</p><p>***</p><p>Сію, сію, засіваю!</p><p>На добро я уповаю!</p><p>Ось пшеничка і пшоно,</p><p>Щоб кохання тут цвіло!</p><p>Ось горох і чечевиця,</p><p>Щоб всміхались ваші лиця.</p><p>Гречки, ячки вам і рису,</p><p>Рік Новий щоб не барився,</p><p>А приніс у вашу хату</p><p>Все, що можна лиш бажати!</p><p>***</p><p>Сію, сію, посіваю</p><p>З Новим роком всіх вітаю!</p><p>Щоб вам весело жилося,</p><p>Щоб задумане збулося,</p><p>Щоб ніколи не хворіли,</p><p>Щоб нічого не боліло,</p><p>Щоб у праці все горіло</p><p>Та й в кишені шелестіло!</p><p>Щоб, як квіти, ви цвіли</p><p>Та сто років прожили!</p><p>ПОСІВАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ 8, 9, 10 РОКІВ (3-5 КЛАС)</p><p>Сію, сію, посіваю,</p><p>Щастя-долі вам бажаю!</p><p>У щасливій вашій хаті,</p><p>Щоб ви всі були багаті,</p><p>Щоб лежали на столі</p><p>Паляниці немалі,</p><p>Щоб були у вас ковбаси,</p><p>Молоко і сало, й м’ясо,</p><p>і млинці, і пиріжки,</p><p>і пухнасті пампушки.</p><p>Щоб були ви в цій оселі</p><p>і щасливі, і веселі!</p><p>***</p><p>Сію-сію, посіваю.</p><p>З Новим роком вас вітаю.</p><p>Хай завжди вам щастя ллється,</p><p>Хай добро в сім’ї ведеться,</p><p>Хай здоров’я з вами буде,</p><p>Хай родина не забуде,</p><p>Хай смачна кутя удасться,</p><p>Щоб весело і щасливо</p><p>Провели Йорданські Свята!</p><p>***</p><p>Віншую вам нині, усі добрі люди,</p><p>Нехай Божа поміч завжди з вами буде.</p><p>Нехай тої днини, кожної години,</p><p>Бог благословить, біда хай загине.</p><p>Хай у вас все родить, жито і пшениця,</p><p>І всякеє збіжжя і всяка пашниця,</p><p>Зичу вам щастя і многая літ!</p><p>І вашій хатині, і вашій родині!</p><p>І всіх хто є в хатці, і всій Україні!</p><p>Христос ся рождає!</p><p>***</p><p>Сійся-родися жито пшениця,</p><p>На щастя, на здоров’я, на Новий рік,</p><p>Щоб Вам вродило, краще ніж вторік.</p><p>У полі зерном, у дома добром,</p><p>В печі пирогами, на столі хлібами,</p><p>Хай буде Ваша хата, радістю багата,</p><p>Хай славиться добром, медом, пивом і вином,</p><p>Хорошими пирогами та щасливими піснями!</p><p>***</p><p>Сію, сію, засіваю,</p><p>Вашу хату не минаю,</p><p>З Новим роком йду до хати,</p><p>Щось вам маю віншувати:</p><p>Всім здоров’я неодмінно,</p><p>Щоби наша Україна</p><p>День новий стрічала в мирі,</p><p>Щоб дитячі жарти щирі</p><p>Звеселяли вашу хату,</p><p>Щоб грошей було багато.</p><p>Щоб із того й ми щось мали –</p><p>І до хліба, і до сала…</p><p>***</p><p>Рано-вранці до схід сонця</p><p>Стукнув Ангел у віконце.</p><p>Він прийшов мені сказати,</p><p>Щоби Вам повінчувати.</p><p>Щоб були Ви всі здорові,</p><p>Врожаї збирали нові,</p><p>Кукурудзу, просо</p><p>На багату осінь,</p><p>Щоб були Ви гарні, пишні,</p><p>Як весною вишні.</p><p>Сію, вію, посіваю,</p><p>З Новим роком Вас вітаю!</p><p>Не на рік, не на два,</p><p>А на многії літа!</p><p>***</p><p>Нас послав Святий Василь</p><p>Засівати в заметіль</p><p>Й особливий дав наказ,</p><p>Щоб засіяли і в вас!</p><p>Ще й навчив казати так:</p><p>“На кохання сієм мак,</p><p>Сієм жито на добро,</p><p>А для сміху ось пшоно,</p><p>На здоров’я вам овес,</p><p>Щоб був кріпкий рід увесь.</p><p>А від заздрісних осіб</p><p>Сієм вам пшеницю-хліб!”</p><p>Сієм, сієм, засіваєм,</p><p>З Новим роком вас вітаєм!</p><p>***</p><p>Сію, сію, посіваю!</p><p>З новим роком Вас вітаю!</p><p>На щастя, на здоров’я та на той Новий рік,</p><p>Ледве я торбу до вас приволік.</p><p>А в тій торбинці місяць ясненький,</p><p>Щоб на вашому столі був хлібець біленький.</p><p>А в тій торбинці яснії зорі,</p><p>Щоб вам родило жито у полі.</p><p>А в тій торбинці листячко з дуба,</p><p>Щоб була здорова родинонька люба!</p><p>В в тій торбинці вітер-вітрило,</p><p>Щоб вам в Новім році добре ся жило!</p><p>З тієї торбинки все висипаю,</p><p>Але в торбинку покласти прохаю:</p><p>Кільце ковбаски, кавальчик сала,</p><p>Пампух, горішки, яблучок пару.</p><p>Можна покласти ще й меду горнятко,</p><p>Щоб віншування йшло ввесь рік гладко!</p><p>Будьте здорові, дідусю й бабусю,</p><p>На другий рік знов приволочуся!</p><p>З Новим роком! Христос ся рождає!</p><p>***</p><p>Сійся родися жито пшениця,</p><p>На щастя, на здоров’я, на Новий рік,</p><p>Щоб Вам вродило, краще ніж вторік.</p><p>У полі зерном, у дома добром,</p><p>В печі пирогами, на столі хлібами,</p><p>Хай буде Ваша хата, радістю багата,</p><p>Хай славиться добром, медом, пивом і вином,</p><p>Хорошими пирогами та щасливими піснями,</p><p>І хай сіяє Вам невступно</p><p>Христова зірка шестикутна,</p><p>І хай сіяє Вам щоднини</p><p>Наша славна Україна!</p><p>***</p><p>Сійся-родися жито, пшениця,</p><p>Хлібець насущний, всяка пашниця!</p><p>Пливло щоб добро і у стайні, й в комори,</p><p>Щоб хліба не бракло у вашому дворі!</p><p>Сійся-родися серед народу</p><p>Віра, Надія, Любов і Згода!</p><p>Щоб стояли люди в дні тривог і планів</p><p>Серце при серцю, плече при плечі.</p><p>Хай нашої єдності вороги лякаються,</p><p>А ми дружно скажемо: “Христос рождається!”</p><p>ПРИКОЛЬНІ ПОСІВАЛКИ НА СТАРИЙ НОВИЙ РІК</p><p>Сію, вію, посіваю,</p><p>З Новим Роком Вас вітаю!</p><p>Щоб усі були здорові,</p><p>Щоб доїлися корови,</p><p>Щоб в хліву були телята,</p><p>Свині, гуси, сало, м’ясо,</p><p>І копченії ковбаси!</p><p>Щоб господар був дбайливий,</p><p>Не пиячив здуру,</p><p>Щоби діти не хворіли,</p><p>Добре неслись кури!</p><p>Щоб онуки щебетали милі та хороші,</p><p>А у жінки в гаманці завжди були гроші.</p><p>Щоб ніколи і ні в кого не боліла спина…</p><p>А мені за цю сівалку дайте щось в корзину!</p><p>Будьте завжди при здоров’ї, веселі, завзяті!</p><p>Щоб вареники в сметані завжди були в хаті.</p><p>***</p><p>Сію, сію, посіваю,</p><p>З Новим роком вас вітаю!</p><p>Зичу щастя, гаразди,</p><p>Щоб не було в вас біди!</p><p>Ані вітру на загаті,</p><p>Ані сварки в вашій хаті!</p><p>Щоби каші все готові</p><p>Їли діти все здорові!</p><p>Щоби вам була з них втіха,</p><p>А на мені – грошей півміха!</p><p>Сійся, родися</p><p>Жито-пшениця,</p><p>Та всяка пашниця!</p><p>Знизу коріниста,</p><p>Зверху колосиста,</p><p>А полі – мед з житом,</p><p>А у домі – все з добром!</p><p>Христос ся рождає!</p><p>***</p><p>Сієм, сієм, посіваєм,</p><p>Щастя-долі вам бажаєм!</p><p>У щасливій вашій хаті,</p><p>Щоб ви всі були багаті,</p><p>Щоб лежали на столі</p><p>Паляниці немалі,</p><p>Щоб були у вас ковбаси,</p><p>Молоко і сало, й м’ясо,</p><p>І млинці, і пиріжки,</p><p>І пухнасті пампушки.</p><p>Щоб були ви в цій оселі</p><p>І щасливі, і веселі!</p><p>З старим Новим роком вас!</p><p>***</p><p>Сійся, родися, жито й пшениця,</p><p>Всяка пашниця,</p><p>Щоб не родився кукіль,</p><p>Не болів у вас мозіль,</p><p>Щоб не хворіли ніколи,</p><p>Від Миколи до Миколи</p><p>Щоб була мука смачна</p><p>І видно в сирині дні,</p><p>Що водилися у хаті</p><p>І безчубі, і чубаті,</p><p>Хай вас виростають бики і корови,</p><p>Цибулі як дулі, часник як бик, буряк як ходак…</p><p>Бажаємо господарю добробуту і втіхи,</p><p>Ну а грошей – аж три міхи!</p><p>З Новим роком!</p><p>***</p><p>Сію, сію, засіваю</p><p>З Новим роком Вас вітаю!</p><p>Щоб велося у господі,</p><p>У садочку й на городі.</p><p>Не було щоб суховіїв,</p><p>І щоб вітер тепло віяв.</p><p>Щоб цвіло все, не горіло,</p><p>І щоб діти не хворіли.</p><p>Щоб родили груші й вишні,</p><p>І щоб дочки заміж вийшли.</p><p>І щоб хлопці поженились,</p><p>Щоб всі в хаті помістились,</p><p>Всі були, як маків цвіт,</p><p>Щоб радів вам білий світ.</p><p>Сію, сію, засіваю,</p><p>З Новим роком всіх вітаю.</p><p><br /></p><p>***</p><p>Сію, вію, посіваю,</p><p>З Новим Роком Вас вітаю!</p><p>Щоб усі були здорові,</p><p>Щоб доїлися корови,</p><p>Щоб в хліву були телята,</p><p>Свині, гуси, сало, мясо,</p><p>І копченії ковбаси!</p><p>Щоб господар був дбайливий,</p><p>Не пиячив здуру,</p><p>Щоби діти не хворіли,</p><p>Добре неслись кури!</p><p>Щоб онуки щебетали милі та хороші,</p><p>А у жінки в гаманці завжди були гроші.</p><p>Щоб ніколи і ні в кого не боліла спина…</p><p>А мені за цю сівалку дайте щось в корзину!</p><p>Будьте завжди при здоров’ї, веселі, завзяті!</p><p>Щоб вареники в сметані завжди були в хаті.</p><p><br /></p><p>Смішні новорічні сівалки для дорослих</p><p>Сію, сію, засіваю</p><p>Вашу хату не минаю.</p><p>З Новим Роком йду до хати,</p><p>щось Вам маю віншувати.</p><p>Щоб в достатку було сала</p><p>і свиня Вас не кусала.</p><p>Щоб мали маму і доброго тата,</p><p>щоб була Ваша хата на гроші багата.</p><p>Щоб чехи хати мурували,</p><p>італійці самотніх доглядали,</p><p>щоб поляки в Вас трави косили,</p><p>німці загрібали, а москалі зі стайні гній викидали.</p><p>Хай все це збувається,</p><p>з Новим Роком, Христос Рождається!</p><p>***</p><p>Щоб євро сховалось в коморі,</p><p>щоб сало рохкало у дворі.</p><p>У дворі стояв Феррарі,</p><p>в гаражі – Лексус, ще й парі.</p><p>В хаті – з мармуру камін,</p><p>і басейн, хоча б один!</p><p>І гідромасажер з джакузі,</p><p>і щоб Хеннесі бовталося в пузі,</p><p>і щастя вам не лізло боком…</p><p>Словом, всіх вас з Новим роком!</p><p>***</p><p>Зі Старим Новим роком я вітаю!</p><p>Більше грошей вам бажаю,</p><p>Пити тільки коньячок,</p><p>Цілувати – жіночок!</p><p>Добре всім повеселитись,</p><p>Під ялинку не звалитись!</p><p>***</p><p>У Старий Новий рік</p><p>Будьте дужі, як бик.</p><p>Щоб ви міряли гривні мискою,</p><p>А діточок своїх – колискою,</p><p>Щоб кожна жона цвіла, як весна,</p><p>А кожен чоловік, аби жив до ста!</p><p>Будьте веселі й багаті,</p><p>Як осінь на Прикарпатті,</p><p>Будьте такі здорові,</p><p>Як зима у Чорногорі.</p><p>***</p><p>Ми прийшли вас посівати,</p><p>Щоб усіх пошанувати.</p><p>Сієм, сіємо зерном,</p><p>Новий рік щоб був з добром.</p><p>Від їди щоб стіл ломився,</p><p>Білий хліб не перевівся.</p><p>Сієм, сієм, посіваєм,</p><p>Миру й щастя всім бажаєм.</p><p>Щоб і вдома, і на полі</p><p>Вам всього було доволі!</p><p>Джерело</p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-61086551891430372892022-11-12T12:51:00.027+02:002022-11-12T12:51:00.159+02:00Синиця - вісниця всього доброго, легкого і веселого<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEguX01mELV-TAFSHC-g9II9yYyLhQTDSwCcyLNv81xeGf6XzbFfzQmK_L0bBPW0lgCviT_EyE1x_GaDuSInp-vQtHEq1_FWpEPO0XC108XFWJu7REe3phomcYwlsfeU2r48Tiq3XAJ6lo3W_FoFgNUuFBUGU4wkmmy4IUkE5i5pQMX6q5KbxWTrLeM7sA=s450" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="340" data-original-width="450" height="484" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEguX01mELV-TAFSHC-g9II9yYyLhQTDSwCcyLNv81xeGf6XzbFfzQmK_L0bBPW0lgCviT_EyE1x_GaDuSInp-vQtHEq1_FWpEPO0XC108XFWJu7REe3phomcYwlsfeU2r48Tiq3XAJ6lo3W_FoFgNUuFBUGU4wkmmy4IUkE5i5pQMX6q5KbxWTrLeM7sA=w640-h484" width="640" /></a></div><p>Синиця – символ добра, добрих звісток і працьовитості. Також символ весни і радості. Маленька пташка з жовтим черевцем і дзвінким співом завжди була шанована в народі. Її спів віщувало теплу погоду і прогоняло зиму. Наші предки годували взимку синичок, надаючи таким чином знак поваги і любові.</p><p>Синиця - вісниця всього доброго, легкого і веселого. І сама живе легко і весело: мало їсть-п'є, зате багато радіє своєму пташиному життю, Сонцю і Небу, котрих славить своїм особливим співом.</p><p>Люди принаджують її годівницями, щоб у її співі - свисті вловити натяк на своє майбутнє. Синиця висвистує людям їх завтрашній день, тільки треба вміти прочитати - вловити в її співові зрозумілий для себе зміст.</p><p>Знається вона і на близьких прогнозах: якщо б'ється в шибку, то звіщає про гостей. </p><p>У цієї пташки є своє свято – 12 листопада “Синичків день”, вважалося, що синички до цього дня прилітали ближче до людини, бо вже не залишалося корму.</p><p>У народі 12 листопада вшановували Зиновія Синичника і говорили: «Покорми синичку зимою, вона згадає про тебе весною». </p><a name='more'></a><p></p><p>Є такі приказки –</p><p>«Синиця – щастя синій птах»</p><p>«Клопотун синиця – саду захисниця»</p><p>Якщо вони цілими зграйками з’являлися біля будинку – це віщувало швидкі холоди.</p><p>Також знали: якщо синиця свистить – це до ясного дня, якщо пищить – до нічного морозу.</p><p>Якщо синиця або будь-яка інша птиця стукає дзьобом у вікно – чекайте хороші звістки або гостей. Виняток становлять ворони. Які вважаються Передвісницею нещастя.</p><p>Залетіла синиця в будинок – обіцяє також добрі вісті.</p><p>Синиця прилетіла і сіла на руку – потрібно загадати бажання. Якщо при цьому пташка ще й подала голос, чекайте виконання бажання.</p><p><br /></p><p>СИНИЧКА - СИМВОЛ В УКРАЇНІ, І ЯК УСІ УКРАЇНЦІ ЛЮБИТЬ САЛО...</p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-65278799762687766712022-10-31T21:45:00.006+02:002022-11-01T06:32:00.618+02:00Віртуальна читальня. Книжка дня<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiw-K6W44GHsGWKuxYRoMuI258LWzvaW0drQBAX9nKBrrXiC3soRdK1wo6g5W0hqq5Jo80IyRpn2elX7Me0KNea_8KfKt8_jWC_NemfL6Q4ExPx6gP5VTaZO4V4IFayxSvgAMycinyWtuczsJOaOPxpJyyGxE9NOM2BrspEc6fHOCJgGcFIVKcu9UBqw/s377/Prygoda-na-Gelovin-237x377.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="377" data-original-width="237" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiw-K6W44GHsGWKuxYRoMuI258LWzvaW0drQBAX9nKBrrXiC3soRdK1wo6g5W0hqq5Jo80IyRpn2elX7Me0KNea_8KfKt8_jWC_NemfL6Q4ExPx6gP5VTaZO4V4IFayxSvgAMycinyWtuczsJOaOPxpJyyGxE9NOM2BrspEc6fHOCJgGcFIVKcu9UBqw/s320/Prygoda-na-Gelovin-237x377.jpg" width="201" /></a></div><p>Андрій Кокотюха "Пригоди на Геловін"</p><p>Надзвичайні пригоди двох восьмикласників – Максима Білана і Дениса Черненка, які до тих пір майже не віталися, – привели до несподіваного результату: хлопці потоваришували. А подальші події ще раз довели незаперечність народної мудрості: вірний друг – то найбільший скарб. Кмітливість та вірність Максима допомогли Денису спекатися несправедливого звинувачення у пограбуванні, а наступного разу вже він, Денис, допоміг друзям уникнути неприємностей на Геловіні.</p><p><a href="https://knigogo.com.ua/chitati-online/prygoda-na-gelovin/">Читати онлайн</a></p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-58757919631555987242022-10-19T19:20:00.004+03:002022-11-01T06:32:29.780+02:00Віртуальна читальня. Казка_Птах Любові <p><br /></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgROpMr21CUVxpQHnI8_ZK_M70K8MiWdnlxn7y4OOwIxznTslb9Ypl_8Ukems5qSjbLScGGrkQikSCtAFILOs_N5Ww7CB4e_mmp28JdGV44j277LIxIVPfhn-plPLxt_AGrjMeMJOFlNWVKX3Oi5ZWQoFJbyIINK-BlJ0mDKnybejqve51mamnyeXf33g/s720/FB_IMG_1666196035576.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="509" data-original-width="720" height="226" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgROpMr21CUVxpQHnI8_ZK_M70K8MiWdnlxn7y4OOwIxznTslb9Ypl_8Ukems5qSjbLScGGrkQikSCtAFILOs_N5Ww7CB4e_mmp28JdGV44j277LIxIVPfhn-plPLxt_AGrjMeMJOFlNWVKX3Oi5ZWQoFJbyIINK-BlJ0mDKnybejqve51mamnyeXf33g/s320/FB_IMG_1666196035576.jpg" width="320" /></a></div><p>🐦Птах ЛЮБОВІ💛</p><p>Серед квітучих полів, просторих ланів у вільному краї жила дивовижна дівчина. Навою звали її люди. Мала тонку поетичну душу та міцний характер. Ніжність і краса квітів та міць зброї зійшлися разом у постаті дівчини і це й була її справжня сила, якою гнала ворогів, що зазіхали на її землю.</p><p> - Україна для мене – це жива істота. Коли людина зростає у своїх традиціях, то для неї ліс живий, дерева живі, ріки живі, все це дихає, має якусь свідомість і ти сам наділяєш природу навколо великим змістом - говорила вона розсипаючи рідною землею квіти своєї поезії. І вони вкривали її, захоплюючи красою та силою.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>Мала Нава коханого – міцного та мужнього. Жили собі, горя не знали, рідну землю словом та ділом захищали. </p><p>Та прийшов час справді взяти зброю у руки, бо скажені потвори почали біснуватися та знищувати її квітучі землі. Нава не вагаючись також озброїлася своїми словами та тим світлом, яке несла до людей.</p><p>- Ніколи ми не були в рабстві, ніколи не боялися своїх правителів, завжди були вільними! То й зараз не здамося! – дивлячись на чорну хмару, яка насувалася на її поле всіяне ромашками, волошками, маками, твердо вигукнула вона.</p><p>І темрява таки наступила, а усі, хто боронився та відбивав її опинилися у холодному мороці. Велика сталева родина об`єднала усіх у підземеллі, де опинилися ті, хто із вільним духом повстав проти поневолення… Серед сліз, болю, темряви, здавалося нема і не буде ніколи світла. Навіть небо засмутилося. </p><p>Але саме тут, серед руїн, якось усі почули дивний спів. Це співала світла й неймовірно красива, сильна пташка, що народилася в цих стінах, серед цих людей. Була це справжня жива Любов. Її спів зцілював, а своїми крильми вона огортала кожного воїна який страждав, дитину, що сумувала чи була голодною, лікаря, який рятував життя. Бо саме тут серед болю й боротьби була справжня домівка найвищої Любові.</p><p>Такі щирі відчуття додали вогню двом серцям, які вже давно були цілим світом один для одного. Однією з них була Нава… А іншим – мужній, статний та славний боєць. </p><p>Ніщо не могло перешкодити великій любові, яка захопила їх серця і одного дня хлопець одягнув дівчині обручки, які створив сам, і в той же час вони перетворилися на найдорожчі перстені, які їх поєднали. Ні морок навколо, ні небезпека не могли цьому перешкодити. Птах Любові засвітив світло в їх очах і переніс із закинутого підземелля у справжній рай, де були тільки вони удвох, серед радості, миру, світла. Навколо кружляли метелики, цвіли дивні квіти, звучала дивовижна мелодія. Це був їх світ.</p><p>- На цілу вічність ти - моє кохання! – сказала Нава… </p><p>- А ти назавжди у моєму серці! – промовив до неї чоловік.</p><p>- Обіцяй мені жити і вибратися звідси! – пригорнулася дівчина до рідного плеча.</p><p>- І ти обіцяй! </p><p>Назавжди разом в радості й у горі, в добрі й нужді, де б не були пообіцяли один одному молодята.</p><p>Та не довго тривав рай. Раптом світло освітило, засліпило і згасло. А там, де щойно стояла закохана пара залишилася стояти тільки Нава. </p><p>Невже померла Любов? Чи навпаки – вибралася з пекла, щоб осяяти увесь світ, піднялася вище, туди, звідки її джерело – де світло, сонце, радість і мир? Вона стала вічною… Між небом і землею, у серці, у пам`яті, легенді, у надії на звільнення від усіх пут, бо жодні пута ще не змогли і не зможуть вбити Любов.</p><p>Невтішною була Нава, ніяк не могла змиритися з розлукою, втратою, із тим, що його нема поруч, коли все тільки починалося. Та з часом відчула, що сама стала пташкою, бо дві долі зв’язані навічно і не важливо у яких світах, але захист є, не залишить ніколи! У своїй поезії злітала високо у небо і Птах Любові щоразу огортав її своїми крилами і вона відчувала міцні та затишні обійми коханого. Як і усі наші полеглі поруч із рідними, побратимами, коханими, оберігають, захищають, додають сили. Їх підтримка із небес – у сотні разів сильніша. </p><p>"Ми встигли одружитись. Встигли бути щасливі. Не встигли набутися разом. Я кохатиму тебе вічно, мій Герой..." - шепотіла дівчина. </p><p>«Навіки, кохана!» - чула у відповідь рідний голос.</p><p>Так і жила закохана Нава за двох, піднімаючись часом до небес силою своєї любові, щоб привітатися з коханим, бо таке почуття зникнути не може!</p><p>Чекаємо повернення додому! </p><p>Герої потрібні Україні живими!</p><p><br /></p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-36654866039491778282022-09-05T21:13:00.000+03:002022-09-05T21:13:01.066+03:00День читання книжок<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZwkuMV_LbwH6lsRqz665JQGwEnfrFxVKxpCzXA9fvZBl3Dd3upVYOhoRck55ZT75FW9qSGEGnlaAP20QM0IsSgXb-Cbmu__XpG0TMvsN3tvBHYa14uHIvIkdvu3lFkj-c_rFxfZo_J3-Cf9Kx1TtYF-oD8b8ZeCtaqGyIm9zaEh7qzjbQSM8iHGNxQQ/s700/biblio3.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="525" data-original-width="700" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZwkuMV_LbwH6lsRqz665JQGwEnfrFxVKxpCzXA9fvZBl3Dd3upVYOhoRck55ZT75FW9qSGEGnlaAP20QM0IsSgXb-Cbmu__XpG0TMvsN3tvBHYa14uHIvIkdvu3lFkj-c_rFxfZo_J3-Cf9Kx1TtYF-oD8b8ZeCtaqGyIm9zaEh7qzjbQSM8iHGNxQQ/s320/biblio3.jpg" width="320" /></a></div><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont">Сьогодні, 5 вересня у світі відзначають День читання книги (Read a Book Day). </span><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont">Не варто плутати його з Всесвітнім днем книги чи Всесвітнім днем читання вголос. Свято створено, зокрема, щоб підбадьорити тих, хто любить читати, чи нагадати тим, кому такий процес зовсім не потрібний, що читання існує. Дата покликана стимулювати шанувальників книги </span><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont">сходити до бібліотеки за свіженькою книжкою чи дати зрозуміти “нечитаючим”, що книги досі існують і їх можна читати і витрачати час на гортання паперових сторінок, а не на перелистування сторіс в Інстаграмі чи перегляд стрічки у Фейсбук?! <span><a name='more'></a></span></span><div><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont">Хоча і у Фейсбуці, чесно кажучи іноді можна багато чого прочитати, хоча багато хто просить: «О, не пишіть довгих постів, так же стільки багато літер».</span><div><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont"><span><!--more--></span></span><p></p><p><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont">Для шанувальників книжок велика кількість літер – не проблема, а навпаки – радість. З чим можна порівняти радість «читаючого», який тримає у руках нову книжку – неважливо, щойно придбану, чи взяту в бібліотеці, чи отриману на кілька днів від знайомого, аби просто почитати? Навіть важко сказати. Можливо, такі емоції відчувають шопоголіки, несучи у пакеті додому обновку і мріючи про момент, коли нарешті можна буде її одягнути, поміряти перед дзеркалом, покрасуватися у ній, вразити інших своїм зовнішнім виглядом.</span></p><p><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont">Річ, яка до лиця, яку хочеться одягати знову і знову, аби подобатись собі та оточуючим, відчувати впевненість у власному зовнішньому вигляді то звичайно супер. </span></p><p><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont">А книжка? Її також можна дати почитати, можна порекомендувати комусь до читання, можна переказати, а можна перечитувати щоразу, коли є відповідний настрій, коли хочеться почути певну пораду чи зробити якийсь життєвий висновок, або просто насолоджуватися – словом, думкою, перебігом сюжету чи розвитком подій, описаних автором. </span></p><p><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont">День читання книг… Важко сказати чи це свято. Але привід для того, щоб читати – і справді вагомий. Хоча тим, хто любить читати, жодні приводи не потрібні. Вони просто це роблять – читають.</span></p><p><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont"><br /></span></p><p><span face="-apple-system, system-ui, BlinkMacSystemFont">«Я швидше читатиму якийсь каталог чи розклад, аніж не читатиму нічого», – говорив письменник Сомерсет Моем. А Корнелія Функе у своїй «Чорнильній крові» писала: «Правда, дивно, що коли книжку прочитати кілька разів, вона стає набагато товщою? Наче при кожному читанні щось залишається між сторінок. Почуття, думки, звуки, запахи… І коли ти через багато років знову гортаєш книгу, то знаходиш там себе самого – дещо молодшого, трохи не такого, як зараз, немовби книга зберегла тебе між сторінок, як засушену квітку – замість знайомого і чужого»…</span></p></div></div>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-1168902563807001707.post-2291136081901928912022-08-02T19:54:00.000+03:002022-08-02T19:54:00.059+03:00День книжки-розмальовки<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWFsYiq1TjBK5cAG2MvukatiKcTgLbG_cFVf_kxrfTFazuKfM5-mwEa4rQpnSpEqowu67JuYqmITZ7ose9N9uh4xyj06Mfszd4PVIzg-Hx-Qd9RVgYiEKdZ2J72RWKQ3KQlDZucq1NBq0V7PSr97xTg17tSMd81J0O-EMCMJS0qF8e3yBZUtCVhZoIvg/s720/bright-colors-colorful-book-adult-coloring-art-coloring.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="480" data-original-width="720" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWFsYiq1TjBK5cAG2MvukatiKcTgLbG_cFVf_kxrfTFazuKfM5-mwEa4rQpnSpEqowu67JuYqmITZ7ose9N9uh4xyj06Mfszd4PVIzg-Hx-Qd9RVgYiEKdZ2J72RWKQ3KQlDZucq1NBq0V7PSr97xTg17tSMd81J0O-EMCMJS0qF8e3yBZUtCVhZoIvg/s320/bright-colors-colorful-book-adult-coloring-art-coloring.jpg" width="320" /></a></div>Щорічно 2 серпня і дорослі, і діти відзначають незвичайне, але в той же час захоплююче свято - День книжки-розмальовки. Дійсно, ці невеликі книжечки роблять всіх нас трохи дизайнерами, а ще допомагають дорослим поринути у світ дитинства. Такі книжки рекомендуються для цікавого і захоплюючого проведення часу, як дітей, так і дорослих.<span></span><p></p><a name='more'></a><p></p><p>Книга-розмальовка це аркуші паперу з надрукованими контурними зображеннями у вигляді різних композицій (героїв улюблених мультфільмів, тварин, рослин, різних іграшок і т.д.) для розфарбовування. Книга може бути представлена як в твердій, так і в м'якій обкладинці, мати різний формат, дизайн і зміст. Доведено (і це дійсно так!), що монотонні рухи олівцем або пензлем розслаблюють.</p><p>Можливість вибирати кольори і фантазувати - розвиває творчість. Особливих талантів для створення шедеврів не потрібно. Розфарбовування дозволяє нам витіснити інші думки з голови і зосередитися на простому завданні, а це полегшує будь-яке занепокоєння. Це як терапія без терапевта. В даний час книжки-розмальовки є невід'ємною частиною всебічного розвитку дітей. Існує безліч видів книжок-розмальовок, орієнтованих на різну вікову категорію.</p><p>Дітям розфарбовування допомагає освоїти кольори, форми і дізнатися більше про навколишній світ. Рекомендується використовувати прості розмальовки вже з півтора року. Книги-розмальовки для дітей дозволяють граючи займатися розвитком дрібної моторики, логічного і креативного мислення, фантазії та уяви. Тренування пальців і кисті однозначно спростить навчання письму. Займаючись розфарбуванням, дитина стає більш уважною і посидючою, а успішне завершення роботи підвищує впевненість в собі.</p><p>Візьміть сьогодні кольорові олівці або фломастери і почніть розфарбовувати! Це так просто, а готове розфарбування може стати ексклюзивною прикрасою вашого інтер'єру.</p>Наталія Свириденкоhttp://www.blogger.com/profile/07705412819975947114noreply@blogger.com