Головне – забагато не повчати дітей в літературі

Друзі,  гарна новина голова місії Посольства Швеції в Україні Луїз Морсінг подарувала книги відомого шведського автора Ульфа  Старка нашій з вами бібліотеці.

Уперше Ульф Старк прийшов в Україну повістю «Петер і червоний птах» («Веселка», переклад Наталі Касторф) далекого 1983-го. Це була найперша дитяча книжка автора, що мала великий успіх у Швеції. Та лише 2016 року відстань між Україною та Ульфом Старком стала коротша - нарешті він побував в Україні як почесний гість Дитячої програми VІ Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал». Тоді було презентовано його книжки «Диваки і зануди» та «Чи вмієш ти свистати, Юганно?», які побачили світ у «Видавництві Старого Лева» в перекладі Галини Кирпи. 2016 року в Києві на презентації своїх книжок Ульф Старк сказав:

 «Головне – забагато не повчати дітей в літературі. Якщо письменник повчає, дитина робить навпаки (чесно, я сам так і робив, коли був малий). А ще важливо підтримувати зв’язок із дитиною у собі. Якби мені треба було дати пораду молодим письменникам, я сказав би: будьте собою, дайте читачеві почути ваш голос і не втрачайте його».

Здавалося, що це була перша і аж ніяк не остання зустріч із найвидатнішим сучасним шведським письменником. На жаль, 13 червня 2017 він відійшов у засвіти після тяжкої хвороби. Світова література для дітей зазнала непоправної втрати. Проте залишились його книжки для дітей про добро й хороші справи, які радимо почитати  й дорослим! Ульф Старк – майстер психологічної оповіді і майстер казкової вигадки, яка неймовірно збагачує світ дитини, наповнюючи його непідробними враженнями та відчуттями. Старкові герої – здебільшого не вигадані ходульні діти, притягнуті за вуха до якоїсь «теми». Вони всі родом із того справжнього дитинства, де вистачає місця всім – і дорослим, і дітям.

У повістці “Чи вмієш ти свистати, Юганно” малий Ульф запевняє свого друга Берру, що дідусі існують для того, щоб вудити рибу з онуками і вчити їх свистати. Та от біда – в Берри дідуся немає! Одначе якщо дідуся немає, то його можна собі завести! Є таке спеціальне місце, де водяться нічиї самотні дідусі. Хлопчики знайомляться з дідусем Нільсом, і починається історія щирої зворушливої дружби, чуйності. 1994 року знято й однойменний фільм, на шведському телебаченні його часто демонструють. До цієї ж книжки увійшла і друга повість – «Моя сестра – ангел». Йдеться в ній про хлопчика Ульфа та його незвичайну сестричку. Вона, як і годиться ангелам, не смикає братика за чуба, не верещить. Власне, її навіть нема на світі – вона живе в уяві хлопчика. Знаменно, ця книжка отримала найпрестижнішу у Швеції відзнаку – премію імені Авґуста Стріндберґа (Augustpriset, 1996) у номінації «Найкраща книжка для дітей та підлітків».

«Диваки і зануди» вийшла в Швеції 1984 року, а 1988 з’явився однойменний телевізійний серіал для дітей. Дівчинці Сімоні – одинадцять років, в її житті купа проблем, вони з мамою переїжджають у нове помешкання, через що доводиться йти в нову школу, забути про своїх давніх друзів… У мами новий бойфренд – зануда Інґве, натомість Сімона стає справдешньою дивачкою, тобто… диваком. Худорляве дівча з хлопчачою стрижкою в новій школі випадково назвали Сімоном, дівчинка не заперечила, так і повелося. Мимоволі Сімона вдає з себе хлопчика, і що далі, то дуже їй це подобається. Єдиний лише дідусь-дивак знає Сімонину таємницю, це така собі цікава дивацька гра-змова. Дідусь запевняє внучку: «Знаєш, якщо хтось і створив увесь цей дивовижний світ із сонцями, равликами, квітами й людьми, то, напевно, не якийсь там зануда». Аж ось у серці дитини-підлітка починає заповідатися кохання… Зворушливо й майстерно автор розплутає всі сюжетні лінії, у світі диваків і зануд настане гармонія і щемливе щастя… «А життя і свято тривали далі, хоч надворі западала ніч»…

У збірці оповідань «Тоді я був просто Ульф» автор невимушено, дотепно, часом трішки сентиментально розповідає про свої дитячі й підліткові роки. Перші поцілунки, перші серйозні книжки, творчі експерименти, втеча з дому, дивацтва, велика мрія стати письменником. Оповідання будуть цікаві і малим, і дорослим читачам. Дорослим неодмінно буде про що й самим згадати, а дітям – пережити цікаві, складні, сумні, фантастичні моменти дитинства разом із доброзичливим автором, письменником із милою дитячою усмішкою на вустах.

В оповіданні «Не пишіть дурниць» Старк цікаво пише про те, які насправді особливі люди – письменники. Вони вміють не лише писати про те, що справді є на світі, а й створити власний світ своєю уявою, вірити в нього, любити його. Молодий Ульф пише шкільний твір. Вчитель дуже дратується, коли «пишуть дурниці», тобто про те, чого не бачили й не знають. Ульфів твір виходить достовірний, справжній. Про собаку.

«Золоте серце» – повість про любов до музики, про те, як важливо навчитися грати серцем, про першу закоханість у дванадцять років. Закоханість ця, одначе, стає серйозним життєвим досвідом: Людвіґ намагається збагнути, як же краще висловити свої почуття, як це – любити по-справжньому. А виходить, що любити когось означає не лише знати кожну рисочку зовнішності коханої людини, ба головніше – знати її душу. Як написала літературознавець Оксана Шалак: «Золоте серце» – про серйозність почуттів, про справжність і музику. Музику, яка тільки й може розповісти про справжність почуттів. Власне, музика – серед головних героїв повісті. Вона «ніби виблискує, як сонце на поверхні води», вона – «найчистіша», «найкраща», її можна грати тільки серцем».

Ульф знайомить свого друга Персі з радощами сільського життя. Разом вони проводять незабутнє літо: втілюють потаємні мрії, дуркують, спілкуються з нестерпним Ульфовим дідусем і дізнаються про таємничого Баффало Білла. А Ульф навіть спізнає нещасливе кохання. У своїй легкій, трохи сумовитій і разом з тим дотепній манері, Ульф Старк розповідає про життя, дружбу, любов — і завжди знаходить для них новий, несподіваний і глибокий погляд.

«Маленька книжка про любов» – про дива, які можуть відбуватися напередодні Різдва в серці малих дітей. Татуся десятирічного Фреда мобілізували до війська, вдома без нього самотньо й сутужно. У світі – Друга світова війна, яка хоч і не переступила кордонів Швеції кованими чобітьми, але де діти однак знають, що війна – це зло, і сіє світом те зло людина з чорними вусиками. Власне, ця книжка не про маленьку любов, а про велику Любов до найрідніших людей у світі. І про велику дружбу, яка не дає людині здрібніти думками. І про великі вчинки, невидимі для байдужого ока.

Герой цієї книжки – гном Буркотун, розсердившись через втрачену шапку і рукавиці, не хотів святкувати Різдво. Та попри буркотливий характер і невдоволення усім довкола напередодні свята Буркотун робить багато дрібних і великих добрих справ. Він рятує джмеля, який може загинути від холоду. А ще – дає прихисток кроленятам, що в завірюху відбилися від дому, шукаючи гнома, без якого Різдво не настане.